А потім Агата помітила. Краєм ока.
Скляну краплю з Ріаном усередині.
Він спав у королівській спальні, загорнутий у закривавлені пов’язки, у вікні виднілося чорнильне небо.
— Софі, я знайшла, — сказала Агата, стискаючи кристал...
Але Софі вдивлялася в інший маленький кристал, вона заціпеніла, ніби дивилася в сцену, яка повторювалася знову й знову.
— Що там? — запитала Агата, куля навколо них темніла.
Софі вирвалася з трансу.
— Нічого. Зіпсований кристал. Оце він? Кристал із Ріаном?
— Якщо він зіпсований, навіщо ти його поклала до кишені... — почала Агата.
— Аби не змішати його з іншими! Годі марнувати час, якого в нас немає! — почала сваритися Софі, указуючи на кристал у долоні Агати. — Нумо! Відкривай!
Софі схопилася за руку подруги, Агата заспокоїла дихання й зазирнула в скло...
Звідти вирвалося блакитне сяйво, і дівчата стрибнули всередину.
Ноги торкнулися підлоги королівської кімнати, вологої й просоченої запахом тисяч квітів, у кутках були розставлені букети з побажанням здоров’я від різних королівств. Позаду дівчат зависла смуга блакитного світла, їхній портал для втечі.
Король Ріан нерухомо лежав на ліжку, тіло було закуте в гіпс, посинілі повіки заплющені, а з розбитих губ на подушку сочилася кров.
Агата зробила крок до нього.
Він різко розплющив очі, синьо-зелена безодня вп’ялася в дівчат. Але перш ніж він закричав, Софі вихопила лист із рук Агати, підскочила до ліжка, закрила рот Ріана долонею й притиснула хлопця вагою тіла. Він борсався під синьо-червоною сукнею, її пальці вкрилися його кров’ю.
— Послухай-но, коханий. Послухай мене, — сказала Софі, вона почала намацувати лист на колінах, декілька разів випускала аркуш, а потім нарешті тицьнула його в обличчя Ріану.
— Мені потрібно, аби ти прочитав це. Бачиш, що там написано?
Агата вгледіла, що Ріан приголомшено завмер, пополотнівши.
Софі опустила лист.
— Ситуація зрозуміла, чи не так?
Ріан лежав нерухомий, наче мрець.
— Гаразд, — сказала Софі. — Агаті здається, що король Артур не є твоїм батьком. І цей лист — доказ того.
Вона нахилилась майже до носа короля.
— То їй потрібно, аби ти розповів мені, хто насправді твій батько. Цього разу правду. Я приберу руку, і ти мені розкажеш. Зрозумів?
«Вона діє занадто швидко, — думала Агата. — Вона тисне...»
Софі вдивлялася в Ріанові очі.
— 3... 2... 1...
— Софі, стривай! — видихнула Агата.
Софі підняла долоню...
— ДОПОМОЖІТЬ! ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ! — заволав Ріан. — ДОПОМОЖІТЬ!
У кімнату ввірвалися вартові в блискучих обладунках і з піднятими мечами, але Агата смикнула Софі з ліжка й проштовхнула їх обох крізь блакитний портал.
Агата важко приземлилася на скло кришталевої кулі Даві, тіло випромінювало біль. Вона скочила й схопила Софі за руку:
— Ти дурна! Ти безмозка! Ти поводилася, як його друг, а не погрожувала йому! Ти мала притиснути до його горла сяючий палець чи придушити подушкою! Зробити щось, що змусило б його розповісти правду! Я б змогла витиснути з нього правду! Ось чому я попросила тебе присягнутися, що ти дозволиш мені самій усе владнати!
— Ти надто зволікала, — прокаркала Софі, хапаючись за груди, її руки досі були в Ріановій крові. — Я зробила, що мала. Я зробила те, що правильно.
— Правильно? Про що ти говориш? То був наш єдиний шанс! — закричала Агата. — Єдиний шанс знайти правду...
Вона завмерла.
Софі перелякано відсахнулася.
Бо бризки Ріанової крові почали відшаровуватися з долонь Софі.
Дівчата спостерігали, як криваве мереживо піднялося зі шкіри Софі й злетіло вгору, кров потемніла й загусла. Мереживо повільно почало стискатися, краплі крові збиралися в маленьку сферу, немов насіння, її поверхня стала ущільнюватися, краї робилися чіткішими, доки остаточно не утворили кулю...
Кристал.
Кривавий кристал.
Він піднявся вище, до примарної маски, й зайняв місце в центрі, між двома порожніми очницями.
Агата потягнулася до маски й поклала кристал собі на долоню.
Вона й Софі нахилилися й зазирнули в гладеньке червоне скло, спостерігаючи за сценою всередині.
Дві дівчини обмінялися поглядами.
— Ми маємо піти туди, — сказала Агата.
Софі не сперечалася.
Сяйво кулі Даві мерхло, зв’язок ледь животів...
Але Агата вже хапала Софі за руку й удивлялася в центр.
Ураган блакитного світла — і вони опинилися всередині кристала з крові короля.