Сцена мала червоний відтінок, наче відбувалася в серпанку кривавого сонця.
Вони були в колишній спальні леді Гремлейн у Білій вежі Камелота, спостерігали, як колишня фрейліна Тедроса міряла кроками кімнату, кидаючи занепокоєні погляди у вікно.
Агата майже не впізнала її. Грізелла Гремлейн і зараз була одягнена у властиву їй лавандову сукню, але була молодшою, набагато молодшою, їй не було й двадцяти, смагляве обличчя було пружне та сяюче, вона мала густі брови й повні губи, каштанове волосся вільно лежало на плечах. Леді Гремлейн зупинилася й притулила ніс до вікна, удивляючись у темний сад зовні... Потім вона продовжила ходити туди-сюди.
Скло вікна не відбивало ані двох порушниць із іншого часу, ані тьмяний портал за їхніми спинами.
Агата стиснула Софі міцніше. Не лише через моторошність подорожі в часі чи зустріч із жінкою, що повстала з могили, хоча дівчина бачила її мертвою, але й через те, що ось-ось Агата мала отримати докази, що леді Гремлейн мала кровний зв’язок із королем Ріаном. Доказ, що леді Гремлейн насправді була матір’ю короля Ріана.
І Агата була майже переконана, хай на кого Грізелла Гремлейн чекає, то був справжній батько короля Ріана.
— Ти певна, що вона не може нас бачити? — прошепотіла Софі.
— Вона мертва, — гучно відповіла Агата.
І справді, леді Гремлейн не зупинилася, а почала крокувати навіть швидше, знову й знову зиркаючи на вікно.
У скло вдарив камінчик.
Фрейліна стрімголов кинулася вперед і рвучко прочинила вікно...
У нього залізла постать у каптурі, загорнута в чорну мантію.
Агата не бачила обличчя.
«Професор Сейдер?»
— Воно в тебе? — запитала леді Гремлейн ледве чутно.
Постать у каптурі простягнула уривок вузлуватої мотузки.
Агата придивилася, її нутрощі перевернулися.
Було схоже, що мотузка була зроблена з людської плоті.
— Де він? — почувся тихий, м’який, незнайомий голос.
Агата потягнулася, аби підняти каптур, але рука пройшла наскрізь.
— Тут, — сказала леді Гремлейн.
Фрейліна квапливо провела долонею вздовж стіни й намацала край того, що виявилося потаємними дверима. Вона відчинила їх, і постать у каптурі вирушила за нею крізь ванну до суміжної кімнати. Агата й Софі теж...
Агата завмерла.
Це була та дивна гостьова кімната, у який Агата якось побувала. Ще тоді її вразило, яка ця кімната недоречна, віддалена від інших гостьових покоїв і наскільки бідно оздоблена. Тут стояло маленьке ліжко, притиснуте до стіни.
Але зараз на ліжку хтось був.
Король Артур.
Він спав, склавши руки на грудях.
Світло-коричнева щетина вкривала золотаву шкіру, щоки були рожеві й пружні. Йому було близько сімнадцяти-дев’ятнадцяти років, у розквіті юності. У його рисах ще була присутня незграбна лагідність... м’якість, якої Агата не бачила під час чарівних зустрічей зі старшою версією Артура. Він спокійно сопів, не стривожений леді Гремлейн і незнайомим гостем.
— Я не розумію, — прошепотіла Софі. — Що відбувається?
Агата була так само спантеличена.
— Я поклала конопляне масло до його келиха, як було сказано, — повідомила леді Гремлейн. — І він одразу заснув.
— Отже, ми маємо ворушитися, — промовив незнайомець, простягаючи мотузку. — Обв’яжи мотузку навколо шиї.
Леді Гремлейн ковтнула повітря.
— І я матиму його дитину?
— Це сила мотузки, — прошепотіла постать у каптурі. — Скористайся нею й ти завагітнієш спадкоємцем короля Артура, перш ніж Ґвіневера одружиться з ним.
Шлунок Агати обірвався.
— І він матиме одружитися зі мною натомість, — спокійно усвідомила леді Гремлейн.
— Ти станеш його королевою, — промовив незнайомець.
Леді Гремлейн подивилася на приховану постать.
— Але чи кохатиме він мене?
— Ти не платила мені за кохання. Ти заплатила за те, щоб одружитися з ним, замість Ґвіневери, — відповів невідомий. — І ця мотузка тобі допоможе.
Леді Гремлейн спостерігала за сплячим королем Артуром, її горло смикалося.
Рвучко видихнувши, вона повернулася до невідомого й узяла мотузку до рук. Леді Гремлейн зробила крок, витягнувши вперед мотузку, її тінь накрила сплячого короля, а потім вона стала над юним Артуром.
Вона дивилася на нього, така закохана, така одержима, що здавалося, ніби все її тіло зашарілося. Тремтячими руками вона обкрутила мотузку навколо шиї короля...
Агата замахала головою, сльози наповнили її очі. Софі теж була приголомшена. Ось як Ріан і Джапет з’явилися на світ. За допомогою холодних прорахованих чарів. Без кохання.