Тедрос був на межі вибуху.
— То Софі спостерігала за бійкою з безпечного дерева, поплакала над тілом Шерифа, як погана актриса, а потім покинула його в кущах і повернулася до замку, до тих двох чудовиськ. Якщо я поверну собі трон — коли я поверну собі трон — ця підступна розпусниця втратить голову разом із ними.
«Він має рацію», — думала Агата, досі розгублена. Усе сказане Тедросом про Софі було незаперечним фактом.
Але чому тоді вона не могла з цим змиритися? Чому серце досі захищало найкращу подругу? Краєм ока Агата помітила, що Ґвіневера кусає губу, так само сумніваючись.
— Що? — прогарчав Тедрос.
— Коли Софі була в замку, вона вдавала, що на боці Ріана, так переконливо, що я повірила, що вона тебе зрадила, — сказала Ґвіневера. — Але навіть під підбором у Ріана вона знайшла можливість продемонструвати відданість. Знайшла можливість сказати мені правду. Чи не здається вам, що ми щось випускаємо?
— Ну, то було, коли вона вірила, що я істинний король, — відповів Тедрос. — Але тепер вона думає...
Він різко замовк.
Ґвіневера насупилася.
— Що ти маєш на увазі під «коли»? Що змінилося?
Різник також підозріло подивився.
Агата й Тедрос обмінялися виразними поглядами. Схоже, принц досі відмовлявся повірити в те, що принцеса бачила в кривавому кристалі. А тепер думка, що Тедрос розповість матері, що, можливо, він не є справжнім спадкоємцем... що її чоловіка чарами змусили стати батьком сина іншої... що Екскалібур мав рацію, відмовивши йому...
Тедрос знову подивився на Ґвіневеру.
— Н-н-нічого. Нічого не змінилося.
— Але чому ти щойно сказав, що Софі більше не вважає тебе істинним королем...
Тедрос відмахнувся, а Агата поміркувала над словами Ґвіневери.
«Вона знайшла можливість продемонструвати відданість».
«Знайшла можливість сказати мені правду».
Агата знову перевела погляд на останній кадр, який застиг на стіні.
— Тедросе, ти мені чогось не розповідаєш, — не поступалася Ґвіневера.
— Мамо, я обіцяю...
— Не обіцяй, якщо це брехня.
Тедрос ковтнув.
Мати й Різник суворо дивилися на нього.
Тедрос почав пітніти.
— Е-ем... Ім’я Евелін Сейдер вам щось говорить? Ґвіневера кліпнула.
— Евелін Сейдер?
— Сестра Аугуста Сейдера, — поквапливо промовив Тедрос. — Була Деканом, коли ми навчалися на другому курсі. Ти й батько не мали знати її. Я просто переконуюсь...
— Тихо, — сказала Агата, перериваючи розмову матері з сином.
Вона вказала на екран і хмари пилу, які здіймалися за каретою.
— Ми можемо це наблизити?
Стара гномела провела пальцями по купі мертвих світляків туди-сюди, збільшуючи зображення на стіні, поки Агата не схопила її за руку.
— Ось, — сказала вона.
У куряві було щось зайве.
Маленька хмарка імли.
Рожевої імли.
— Ближче, — наказала Агата.
Гномела підкорилася, попрацювала над рожевим пилом, збільшуючи деталі, ближче, ближче...
— Стоп, — наказала Агата.
Тедрос затамував подих, удивляючись у стіну.
Різник і Ґвіневера теж замовкли.
Агата пробіглася пальцями по застиглій картинці... по рожевих словах, які Софі створила, коли освітлювала собі сходинку до карети... безпомилкове повідомлення, яке вона залишила своїм друзям...
ЧОМУ ЛЕДІ ЙОГО ПОЦІЛУВАЛА?
А за написом у великому збільшенні Софі дивилася крізь вікно карети, просто в екран, просто на Агату, її смарагдові очі сяяли, немов зірки.
— Що це означає? — спантеличено запитав Тедрос.
Агата вдивлялася в повідомлення, її власні очі віддзеркалювали очі Софі.
Вона повернулася до принца:
— Це означає, що твоя диявольська розпусниця залишила нам домашнє завдання.
Агата сиділа обличчям до Тедроса, Ґвіневери й кота на оксамитовій підлозі Тронної зали, вони смакували мигдаль у йогурті, інжир у карамелі й чипси з солодкої картоплі. Вона й гадки не мала, котра година, але, відтоді як Софі поїхала, минуло декілька годин.
— Ось що нам відомо, — почала Агата. — Софі досі на нашому боці...
— Ми цього не знаємо, — заперечив Тедрос із повним ротом горіхів.
— Король Ітінзи, до палацу намагається проникнути чужинець, — виголосив вартовий гном біля дверей. — Украй підозрілий чужинець.
У Різникових очах спалахнув стривожений вираз, і він пішов за вартовим.
Агата досі не звикла, що її кіт має королівські обов’язки, але їй вистачало інших турбот. Вона підняла очі на Тедроса.