— Ми знаємо, що Софі на нашому боці, бо вона залишила повідомлення.
— Агата має рацію, Тедросе, — підтвердила Ґвіневера. — Софі грає в небезпечну гру. Як тоді, коли штовхнула мене, аби вберегти твою голову.
Син скривився.
— Отже, вона повернулася до Ріана та його жахливого брата... заради мене? Софі свята? Софі самовіддана? Цікаво, чому ж вона не в Школі Добра. О, згадав. Вона була занадто зайнята, намагаючись нас усіх убити.
— Софі непередбачувана, — погодилася Агата. — І ми не знаємо, чому вона повернулася й що вигадала. Але ми знаємо, що вона намагається нам допомогти. Ось чому залишила те запитання. Вона хоче, щоб ми зосередилися саме на цьому завданні, поки вона робитиме своє.
— Ти це все зрозуміла із загадки в куряві? — прошкабарчав Тедрос, нагрібаючи повню жменю чипсів. — Це повідомлення не означає нічого. «Чому Леді його поцілувала?» Яка «леді»? Кого «його»?
— Леді з Озера. Змія, — спокійно відповіла Агата. — Софі хоче, щоб ми дізналися, чому Леді поцілувала Джапета.
— Поцілунок залишив німфу без сил. Мерлін сказав це Тедросу й мені, коли ми приїхали до Камелота, — згадала Ґвіневера. — Це було після того, як Змій убив Чаддіка. Леді з Озера його поцілувала, думаючи, що він король.
— І вважаючи, що Змій зробить її королевою, — додала Агата.
— Але, якщо це правда, чому вона поцілувала Джапета, замість Ріана? — пирхнув Тедрос. — Спадкоємець — Ріан. А не його брат.
— Саме так. Ось тому Софі й питає, — зачепилася за думку Агата. — І саме це я запитала в Леді, коли повернулася до Авалону. Вона сказала Софі й мені, що Джапет має кров короля Артура. Але не лише це. Вона стверджувала, що Джапет має кров старшого сина Артура. Але ми знаємо, що це неправда, бо саме Ріан звільнив Екскалібур із каменя. Що означає, що Ріан — старший син, не Джапет. Я сказала Леді, що вона помилилася. Що вона поцілувала не справжнього короля. Але вона наполягала, що помилилася я. Що байдуже, кого вона поцілувала, він мав кров спадкоємця і саме він витягнув меча. Тож тут досі криється щось незрозуміле. Вивернуті чари. А тепер Софі просить нас з’ясувати чому.
— Але ми вже знаємо відповідь. Ріан і Джапет не мають Артурової крові! — вигукнула Ґвіневера, утрачаючи терпець. — Жоден. Вони брехуни. Лиходії. Вони вдалися до чорної магії, яка допомогла Ріану витягнути Екскалібур, і та сама магія змусила Леді поцілувати його брата. Це єдине пояснення. Бо вони не Артурові сини! Тому байдуже, кого поцілувала Леді! Усе це один великий блеф! Мій син — спадкоємець! Мій син — король!
Агата й Тедрос завмерли.
Ґвіневера переводила погляд між ними, вона спала з обличчя.
— Що сталося? — її очі потемніли. — Це має якесь відношення до тієї Сей дер?
— Це все стосується тієї Сейдер, — промовив Тхір за їхніми спинами.
Вони розвернулися й побачили, як двоє вартових гномів і Різник супроводжують неймовірно білявого хлопця, якого Агата не впізнавала...
Вона вибалушила очі.
Горт.
Але не це її приголомшило.
На відкритій долоні він тримав дещо.
Метелика.
Блакитного метелика.
Агата кинула погляд на Тедросове обличчя, заперечення поступалося жаху.
І тут Агата зрозуміла, що саме час розповісти Ґвіневері правду.
Коли Агата закінчила розповідь, Ґвіневера пополотніла, а Тедрос давно вийшов із кімнати.
Агата, Горт і колишня королева сиділи в болісній тиші, відсутність принца була відчутна на дотик.
— Жінка в сукні з метеликів. Я зустрічалася з нею одного разу, дуже давно, — нарешті вичавила Ґвіневера, змахуючи сльози. — Я знала її не як Евелін, а як Ель.
— Це ім’я вона використовувала в Лисячому лісі, коли потай виховувала Ріана й Джапета, — сказав Горт, скоса глипаючи на чаші з наїдками, але час був недоречний. — Я гадав, що Ель — це від «ел» у імені Грізелла Гремлейн. Гадав, що це доводить, що леді Гремлейн — мати Ріана й Джапета. Але в імені Евелін також є «ел».
Горт виглядав стривоженим, коли подружки не було поряд, але Нікола й Різник узяли двох гномів і пішли по Кіко, яку Горт і Нікола знайшли в Лісах дуже приголомшеною.
Горт подивився на Агату.
— Як думаєш, Тедрос повернеться?
Агата не відповіла, вона поринула у власні думки.
Вона розповіла Тедросу та його матері правду про кривавий кристал.
Розповіла їм правду про Артурового спадкоємця.
Спочатку мати й син не вірили. Думка, що король Артур може бути хоч якось пов’язаний зі звідною сестрою Аугуста Сейдера, провидця, який намалював Тедросів коронаційний портрет, була не просто безглуздою, але й божевільною. Але коли Агата переказала кожну мить: як леді Гремлейн винайняла Евелін, про ту мотузку, яка допомагала звабити Артура й отримати його дитину; як Гремлейн передумала й вибігла з кімнати; як Евелін підняла мотузку, як у її зміїних очах затанцювало Зло — обличчя Ґвіневери, здавалося, миттю постарішало, вона хапалася за горло, немов щось душило її зсередини.