Окрім неї.
Над Камелотом кружляли зграї голубів на тлі безхмарного блакитного неба. Тріщини та подряпини, які вкривали вежі під час Тедросового правління, зникли. Софі згадала казкові замки, про які вона читала колись у книжках, живучи в Гавалдоні... замки, які змушували її мріяти про Довго та Щасливо... замки, які виглядали саме, як цей. Софі сумно зітхнула. Мріючи про казкові замки, вона ніколи не замислювалася про те, що відбувається всередині.
Високо в Блакитній вежі вікна королівської спальні були широко прочинені.
Ріан, мабуть, уже підвівся й ходить.
Софі відчула в шлунку нервове поколювання. Якщо Ріан знову на ногах, він небезпечний. Але якщо він почувається достатньо добре, аби вештатися, він здатен битися... а якщо здатен битися...
Софі торкнулася кристала в кишені, стискаючи його гострі краї пальцями. «Ріан уб’є Джапета. Я вб’ю Ріана».
Це обіцяв кристал. Але спочатку вона має налаштувати братів один проти одного. «Але як?» Потрібно змусити Ріана довіритися їй... для цього їй потрібен час наодинці з ним, якнайдалі від брата... Але Джапет мав уже повернутися з каблучкою.
У відображені скла Софі помітила, що Кей позіхнув.
«Статуя ожила».
Вивчаючи його віддзеркалення, дівчина роздивлялася чуйні губи, високі вилиці й мужнє підборіддя. До цієї миті вона не бачила в Кеї людину, тим паче хлопця. Раптом вона згадала, як він витріщався на неї в перший вечір під час вечері, майже сходив слиною від пристрасті...
Отже, зрештою, він просто хлопець.
Ну-ну. Відьма може виконати свою роботу.
Софі повернулася до нього, поправивши сукню.
— Кею, дорогенький, я чула, як Ріан щось говорив про те, що «повернув тебе назад». Що він мав на увазі?
Кей не дивився на неї.
— Ти маєш підкорятися мені, ти ж знаєш, — зауважила Софі.
— Я підкоряюся королю, — виправив її Кей.
— До якого ти, вочевидь, приповз, немов собака, — пирхнула Софі.
Капітан уперто дивився вперед.
— Бо ж він поводиться з тобою, як із собакою, — додала Софі.
Кей рвучко повернувся.
— Ти не знаєш, про що говориш. Він прийняв мене назад, хоча я був зрадником. Хоча я пішов і працював на нього.
Софі кліпнула.
— Тобто на Тедроса?
Кей проігнорував її.
Софі підсунулася ближче.
— А тепер подумай-но, як воно мені? Бути подругою Тедроса, але в глибині серця розуміти, що Ріан — кращий король. Подумай-но, як воно — зрадити Агату, бо я знаю, що так буде правильно? — промовила Софі, пововтузившись у білій сукні й, ніби випадково, виставивши ногу. — Грати за дві сторони не легко.
Кей щосили намагався не дивитися.
— Мабуть, ти досі граєш на два боки.
— Я прибічниця Ріана, ти ж знаєш, — присягнулася Софі, умощуючись, до нього долинув запах лаванди. — Але Тедрос і Агата не поступляться. Тепер це війна між справжнім королем і фальшивим. Нам потрібно об’єднатися, Кею. Аби захистити нашого короля. — Вона торкнулася його руки. — А це означає, що я зможу захистити його, лише коли розумітиму його так, як ти.
Вона попестила своє горло, делікатно кусаючи губу...
— Ну, і що ж ти хочеш знати? — не витримав Кей, зашарівшись.
— Як ти зустрів Ріана? — запитала Софі.
— Ми разом відвідували Школу. Були найкращими друзями.
— А потім ти допоміг йому стати королем, — сказала Софі, ставши уважною, як ніколи. — Коли він розповів тобі, що він Артурів син?
— Ріан усім розповідав, коли ми були в Школі. Але йому не вірив навіть власний брат. А я вірив. Навіть коли Джапет і решта знущалися з мене, я захищав його. Не лише тому, що любив Ріана, немов власного брата, і не тому, що фантазував, як найкращий друг стане королем. Але тому що я ненавидів саму думку, що королем стане Тедрос. Ми всі в Арбед Хаусі ненавиділи його. Ми знали вашу казку й розуміли, що Тедрос не здатний керувати навіть конем, а що вже говорити про королівство. Але потім почався відбір Щасливських вартових...
— І ти вирішив стати вартовим Тедроса, — припустила Софі.
— Наскільки я любив Ріана, настільки ж зневажав його брата. Я хотів опинитися якнайдалі від Джапета, — пояснив Кей. — А ще служити в королівстві Артура було вкрай спокусливо, про це я мріяв із дитинства... Тож я дав Тедросу шанс.
— У цьому немає нічого ганебного, — сказала Софі.
— Ні, є, якщо ти зраджуєш найкращого друга і якщо обраний тобою король виявляється ще більшим боягузом, ніж ти вважав. Тедрос лише мав вийти й битися проти Джапета. Ріан тоді ніколи не став би Левом.
— Ти знав, що за нападами стоїть Ріанів брат? — запитала Софі.
— Я намагався розповісти Тедросу, коли він був королем, — сумно відповів Кей. — Того разу, коли ми розмовляли. Він мав поїхати й битися зі Змієм... аби вбити його, як це зробив би Артур... мав стати лідером. І тоді сам став би Левом. Залишився б королем. Навіть якби Екскалібур зостався стриміти в камені. Люди б його підтримали. Я б його підтримав. І ніхто б більше не постраждав. Але він не слухав. — Кей похитав головою. — Ось коли я зрозумів, що обрав кепського короля.