Ріан стиснув зуби.
Але не сіпнувся.
Із обладунків Джапета зіскочив ковзун, промчав містком і розітнув щоку Софі, бризнувши кров’ю на білу сукню.
Софі скрикнула, сахнулася до кам’яної колони й ударилася об неї головою. Вона схопилася за щоку, череп вибухнув болем, крізь пальці заструменіла кров.
На іншому боці переходу вугор повернувся до хазяїна, крапаючи на нього кров’ю Софі та зцілюючи обличчя Змія, воно стало гладеньким, бездоганно білим. Обладунки латалися новими ковзунами. Джапет ядуче подивився на брата.
— А тепер вибачте, Ваша Величносте. Я збираюся посидіти у вашій ванні, і коли я звідти вийду, або ця відьма зникне з замку, або я вб’ю її власноруч. І нехай чарівна кров котиться к бісу.
Він кинув на Софі вбивчий погляд і потім покрокував до Золотої вежі.
Ріан спостерігав, як він іде.
Король повільно перевів очі на Софі, яка притискалася до колони, уся в плямах крові.
— Він диявол, — видихнула вона. — Ти маєш битися з ним! Ти маєш убити його!
Ріан похитав головою.
— Я казав тобі. Він моя родина. Моя сім’я, — проскреготів він. — Я можу зцілити його. Я можу навернути його до Добра.
— Добро — це протистояти Злу! — вибухнула Софі.— Справжньому Злу, навіть якщо це власний брат! Він прогнав від тебе матір. А тепер хоче прогнати й мене. Минуле стане теперішнім, а теперішнє — минулим. Історія повторюватиметься, допоки ти її не зміниш. Так роблять герої. Так роблять королі. Ти кажеш, що кохаєш мене? Ти кажеш, що ти Добро? Ну, допоки ти не даєш відсіч, я бачу лише боягуза. Я бачу лише дурня.
Губи Ріана затремтіли, він увесь захитався від емоцій. На якусь мить він став схожий на маленького хлопчика. Маленького хлопчика, який мав зробити цей вибір уже багато разів.
Він упорався з почуттями, обличчя перетворилося на маску.
— Сідай у карету, — промовив він. — Їдь і ніколи не повертайся.
Він пошкутильгав геть, Екскалібур криво висів при боці.
І зник із очей.
Софі стояла там, відчуваючи в роті власну кров. На неї накочувалися хвилі люті й закипали.
Ви тільки подумайте, вона майже залишила життя цьому боягузу.
Ні.
Ріан має померти.
Вони обидва мають померти.
«Але як?»
Джапет приймав ванну.
Ріан поступився йому.
Обіцяна бійка ніколи не станеться.
А їй нічого запропонувати натомість, у неї немає зброї, плану, є лише кристал у кишені...
Софі заціпеніла.
Поранене обличчя розітнула підступна посмішка. «Кристал і ванна».
Це єдина зброя, яка їй потрібна.
Коли Софі наблизилася до королівської спальні, вона почула, як тече вода у ванній кімнаті.
Із-за колони в тьмяному коридорі вона визирнула на двох озброєних мечами піратів, що стояли біля дверей.
Вона зміряла очима іншого вартового в кінці коридору... і масивну люстру у фоє королівського крила.
Палець Софі спалахнув рожевим...
Вона вистрілила, розбивши люстру, і кришталь розлетівся навсібіч.
— Що за?.. — вигукнув вартовий.
Обидва охоронці покинули пост і помчали до фоє.
Софі прожогом вискочила з-за колони й упала на коліна перед дверима кімнати короля. Щока досі боліла, на сукню крапала кров. Крізь вузький отвір вона побачила, що спальня порожня, двері до ванни прочинені, за ними чулися звуки води, що наповнювала ванну. Вона мельком побачила за дверима ванни Джапета. Ріана ніде не було.
Дівчина прослизнула до спальні короля.
У вікнах світилися сірі, схожі на перли небеса, осяюючи золотаво-малинові стіни, стільці з викарбуваними гербами Лева, бездоганне ліжко, червоні із золотом завіси якого були закриті. Софі почула, як за ледь прочиненими дверима тупає ногами Джапет.
Безшумно ступаючи, Софі залізла під ліжко. Вона має виманити Джапета з ванної на час, достатній, щоб вона могла пробратися всередину.
Вона має лише один шанс.
Піднявши палець, вона вистрілила в шафу, та вибухнула, наче петарда, усі вішаки з одягом посипалися.
Джапет миттю вискочив, досі в костюмі з ковзунів. Поки він оглядав шафу, Софі, плазуючи на животі, проминула двері.
Ванна короля мерехтіла, немов позолочений мавзолей, дзеркала відбивалися в дзеркалах, а герб Лева був нанесений на кожну плитку й кран. Гаряча вода наповнювала велику ванну, яка стояла на золотих виліплених лапах лева, вода ось-ось мала перелитися через край. Окремий куток було відведено для туалету. Зараз він був темний, у закапелку тулився унітаз.
Софі озирнулася на спальню: Джапет вискочив із шафи. Насупившись, він відчинив двері королівської спальні й побачив, що двоє вартових зникли.