— Ідіоти, — пробурмотів він.
І розвернувся назад до ванної кімнати.
Із калатаючим серцем, Софі вихопила кристал із кишені, подумки помолившись... і кинула його у воду.
Дівчина зіщулилася в туалетному закутку, коли увійшов Джапет.
Його обладунки з ковзунів чарівним чином розчинилися, оголивши білосніжну плоть, він наблизився до ванни й зник у густій парі.
Тепер не було вугрів, які могли виявити її, і Софі видихнула, надійно прихована. Сукня Евелін Сейдер оповила її міцніше, заспокійливо пестячи. Коли Джапет заліз до ванни, Софі здивувалася тому, який уразливий вигляд він мав. Дикун, що вбив її друзів, тепер був усього-на-всього худорлявим підлітком. Мало-помалу Змій опустився в гарячу воду, звичайнісінько зітхнувши від задоволення й болю.
Софі визирала із закутка, чекаючи, що буде далі.
Бо якщо кристал Даві визнавав душі Ріана і Джапета, то вони мали такі самі сили, як Даві та її Другий користувач... отже, щойно Джапет зануриться у ванну й дістане з-під себе кристал, а потім зазирне в центр... Саме це наразі й відбувалося на очах у Софі, її шлунок стиснувся у вузол... 3... 2... 1...
Ванну розітнуло блакитне сяйво, Джапет приголомшено відскочив, розбризкуючи навкруги воду.
Потім повільно виловив сяючий кристал із води й підняв його, аби роздивитися. А потім помітив, що всередині щось є... у скляній кулі розгорталася сцена...
Він придивився, Софі ледве дихала...
— Джапете? — почувся голос.
Ріан.
Джапет стиснув кристал у кулаці, придушивши сяйво.
— Забирайся, — наказав він.
— Вона пішла.
Обличчя Джапета змінилося.
— Тобто?
— Пішла.
Між братами повисла тиша.
— Я зробив тобі чай, — повідомив Ріан. — Як ти любиш.
Джапет опустив кулак із кристалом назад у воду.
— Заходь.
Софі подумки вилаялася.
Ріан зайшов у двері. Він був у своєму блакитно-золотому мундирі й тримав кухоль.
— Припускаю, він отруєний? — кинув Джапет.
— Звісно, — відповів король, корона вловила золотавий відблиск. — Що за гамір?
— У твоїй шафі обвал. Дешева підробка.
— Схоже на те. Зовні розбилася люстра. Хоча це може бути прощальним подарунком Софі. Вартові обшукують замок, щоб переконатися, що вона поїхала.
Близнюки подивилися один на одного.
— Отже, ніякого весілля? — запитав Джапет.
Ріан кволо посміхнувся.
— Не знаю, що робити з усіма тими подарунками. Схоже, що султан Шазабаху надіслав чарівного верблюда.
Джапет зітхнув.
— Ти не сумуватимеш за нею, брате. За декілька днів ти навіть не згадаєш її імені.
Король розправив блакитно-золотий мундир, наче відмахувався від цієї частини розмови:
— Ми скличемо Королівську Раду завтра, щоб спалити останню каблучку.
— І тоді чари пера стануть твоїми, — радісно промовив Джапет. — Левогрив стане новим Казкарем. А ти Єдиним Істинним Королем із неосяжною владою.
— Але з неосяжною владою прийде й відповідальність за те, як правильно скористатися цією владою, — озвався король. — Відповідальність, якої, сподіваюся, я вартий.
— Це не питання, — підлестився Джапет. — Ти завжди був Добрим братом. Тим, кого всі люблять. Ось чому, саме ти король.
Ріан прокашлявся.
— Куди поставити твій чай?
— А що ми зробимо спершу? — наполіг Джапет. — Що перше ти напишеш за допомогою Левогрива?
— Знищу навіки Королівську Раду й ту кляту Школу, — відповів Ріан. — Час повернути Ліси людям.
— Так і не пробачив, що тебе не забрали до Щасливців? — уколов Джапет. — Чи що не забрали мене, аби ти й матуся залишилися в спокої.
Ріан напружився.
— Джапете...
— Що ти робитимеш із тією Школою? — весело запитав Джапет.
— Спалю вщент, — відповів король, радий що тема змінилася. — Буде така потужна й велика заграва, що її побачать усі Ліси. Абощо. Потрібні слова будуть написані. І ми спостерігатимемо разом, коли вони справдяться.
— А Агата, Тедрос та інші заколотники? Як щодо них?
— Помруть зі змахом пера. Розчиняться в повітрі.
— Жодних гарпій, що здеруть із них шкіру, чи тролів, що з’їдять їхній мозок? Жодного нищівного болю?
— Лише біль примітки, — сказав Ріан.
Джапет пирхнув.
— Я знаю, що я допоміг тобі стати королем із певної причини.
Ріан став серйозним.
— Ми обидва знаємо справжню причину, Джапете.
Близнюк раптом знітився.
— Ти допоміг справдитися моєму бажанню, Джапете, — промовив Ріан. — І коли ми спалимо останню каблучку, настане моя черга виконати твоє бажання.