Але все одно вона йшла за Тедросом, який крокував стежкою довкола замку Авалону. Білосніжні шпилі були поєднані в круглий палац із краєвидом на лабіринт сходів, які спускалися до озера. Почав падати більш лапатий сніг, засипаючи сліди принца, щойно він їх залишав. Десь тут загинув Чаддік, убитий твариною, яка нещодавно посіла трон. Тепер тіло друга лежало в похованні поряд із батьком, у могилі, яку Тедрос хотів спаплюжити. Емоції нахлинули, немов нищівний прилив, надто потужні, аби принц міг їх подолати. Він не зможе. Навіть із Агатиною допомогою. Йому потрібен Мерлін. Потрібен батько.
— Може, почекаємо на звістку від відьом? — прохрипів він Агаті. — Може, потрібно дізнатися, чи знайшли вони Мерліна?
Принцеса відчула його відчай, бо лагідно стиснула його долоню.
— До Печер Часу вкрай важко проникнути. Ось чому Різник довірив цю роботу відьмам, — промовила вона, ведучи його сходами до озера. — Але вони впораються. Можливо, вони вже неподалік, цілі й неушкоджені, і повертаються назад саме тепер, коли ми розмовляємо.
— Або ж усі загинули, — промимрив Горт.
— Не думаю, — сказала Нікола. — Якщо ми досі живі, то Естер поготів, бо вона розумніша й витриваліша за нас усіх разом із тобою.
Агата швидше потягнула Тедроса вниз сходами.
— Слухай-но, ми не знаємо, хто де є, і чи живі вони: відьми, Беатрікс, Вільям, викладачі й першокурсники, навіть два щури Анаділь. Але все це неважливо, якщо ми не зупинимо Змія й він стане Єдиним Істинним Королем і вб’є нас усіх. Ось чому ми тут. Щоб знайти спосіб повернути тебе на трон.
— Але його не існує, — почувся голос Ґвіневери. — Вона стояла в горішній частині сходів. — Ріан, може, і загинув, але Джапет — так само Артурів син, як і Ріан. Агато, ти бачила минуле на власні очі. Ти бачила, як Евелін Сейдер зачаклувала Артура, аби отримати від нього синів. Спадкоємців. Тож Джапет — король. Нічого з минулого не зможе змінити теперішнє. Нічого в могилі Артура не зробить Тедроса знову королем.
Усі замовкли. Навіть Агата.
— Але чому батьків меч надіслав Мерліну те послання для мене? — зауважив Тедрос матері. — Чому батько відправив мене сюди?
— Невже? — сказала Ґвіневера. — А може, це Леді з Озера дала Мерліну те послання? Леді, у відданості якої ми тепер не певні?
Повітря застрягло в Тедросових грудях.
Він подивився на Агату, сумніваючись у собі, сумніваючись у всьому...
Але було запізно.
Вода внизу почала вирувати.
Леді постала, наче дракон, лиса голова відбивала спалахи світанку. Під очима запали чорні ями, обличчя було ще більш зморщеним і загрозливим, ніж Тедрос собі уявляв. Тепер вона вже не була схожа на величну захисницю Добра, а скидалася на відьму з Лісів — одержиму, жорстоку, люту. Вона дивилася на Агату, низький, хриплий голос зашипів над водою.
— Ти обіцяла. Ти обіцяла залишити це місце.
Вона пролетіла над поверхнею озера (обірвана сіра сукня була схожа на розтріпані крила) і притисла обличчя до Агатиного лиця.
— Ти брехуха. Брехуха...
— Не смій так розмовляти з нею, — утрутився Тедрос, затуляючи принцесу. — Не тобі казати про обіцянки. Ти порушила обітницю. Захищати Добро. Захищати Камелот. Ти поставила під загрозу весь наш світ, поцілувавши Змія.
— Він мав кров спадкоємця. Королівську кров, — прогарчала йому у відповідь Леді з Озера, її дихання було солоним і затхлим. — А ти приходиш сюди й поводишся так, наче я служу тобі. Наче король — ти.
— Ми тут не заради тебе, — твердо промовив Тедрос.— Ми прийшли відвідати батькову могилу. Я маю на це право.
Леді засміялася.
— Ти не король. Тут ти не маєш прав. Жодних. Це моя царина. Я можу тебе вбити, якщо захочу. Я досі маю достатньо сил для цього.
Тедрос відчув, як Агата за спиною відсахнулася, притискаючи торбину Даві до грудей, наче сприйняла загрозу серйозно. Але принц не поступився.
— Екскалібур дав тобі послання для мене. Наказ від батька. Короля, якому ти віддано служила все його життя. Якщо ти любила батька, то дозволиш мені зайти у твої води.
— Ти дурень, — шмагнула німфа. — Я любила твого батька, бо він був добрим королем. Найкращим за всіх, хто був до нього. Ось чому я створила для нього Екскалібур. Меч, який відкинув тебе. Меч, який його спадкоємець, справжній спадкоємець витягнув із каменя.
— Ні, — сказав Тедрос. — Меч із каменя витягнув Ріан, і зараз він мертвий. Його брат, його вбивця, посів трон. Юнак, якого ти поцілувала. Екскалібур бачив королем одного брата — ти бачила королем іншого. Ви не можете мати рацію одночасно. Навіть дурень це розуміє.