Леді з Озера важко подивилася на нього, почала тремтіти всім тілом, із очей полилися злі сльози.
— Ідіть. Негайно. Поки я не наповнила ці води твоєю кров’ю.
Тедрос побачив, що Агата почала вовтузитися з торбиною Даві. Чому вона мовчить? Він скерував свій гнів на Леді з Озера.
— Ти зробила помилку. Помилку, яка знищить Казкаря й призведе до кінця нашого світу, якщо я його не врятую. Відведи мене до батькової могили...
— Ти порушив кордони, ще й звинувачуєш мене? — заклекотіла Леді з Озера.
— Я наказую тобі пропустити мене, — накинувся Тедрос.
— Останнє попередження!
— І тобі теж. Пропусти.
— Я роздеру тебе на шмаття!
— Пропусти!
— Ти брехун! Ти змій! — закричала Леді з Озера.
— ПРОПУСТИ! — заволав Тедрос.
Леді схопила його пазуристими руками й штовхнула в напрямку води з такою силою, що він би розлетівся на шматки, щойно б торкнувся поверхні. Тедрос боровся з нею, приготувавшись померти...
Аж раптом побачив, що берегом мчить принцеса, тримаючи в руках кришталеву кулю. Підстрибнувши, Агата врізалася головою в груди Леді з Озера. Німфа впустила Тедроса в озеро, а тим часом Агата й Леді з Озера занурилися під воду, зчепившись руками.
Не встиг Тедрос перевести подих, озеро навколо нього вибухнуло блакитним світлом.
Ґвіневера відтягнула Горта й Ніколу якнайдалі від озера, Тедрос чув, як мати кричить його ім’я, але він набрав повітря й почав опускатися під воду, побачивши, як Агата .схопила долоню Леді з Озера й притиснула її до сяючої кришталевої кулі, вони обидві зникли в порталі. Яскраве блакитне світло вже почало блякнути, портал — закривався, Тедрос поплив уперед, смикаючи ногами, наче дельфін хвостом, тягнувся пальцями, поки кристал згасав...
У грудях вибухнув біль, і він перевернувся на спину, розпластаний у сліпучому світлі, а потім відчув під собою холодне скло, залите водою, що стікала з нього.
У мокрому відображення він бачив, як принцеса опустилася на коліна, щоб допомогти йому підвестися всередині кулі Даві. Вона скривилася, сама досі не оговтавшись, вони обоє ще не отямилися від натиску кристала. Але Агата не дивилася на нього. Вона дивилася на Леді з Озера, яка мовчки стояла на іншому боці кулі, її пальці пестили тисячі крихітних кришталевих крапельок у масці фантому, наче підсвідомо Леді з Озера зналася на чарах кристала.
Тедрос і Агата підійшли до неї, але Леді не звернула на них жодної уваги, стара карга зігнулася, передивляючись сцени в кристалах, відкидала вбік кристали з принцесою й принцом і вдивлялася в ті, що були з нею... Ось вона створює Екскалібур із власної срібної крові. Передає його Артуру. Розмовляє з Тедросовим батьком на березі озера. Підіймається над полем бою на боці Артура, як той янгол війни, нищить ворогів короля...
І повсюди вона була гарна, могутня, повна сил. Тедрос міг побачити, як зблискували її очі, коли вона зазирала в ці чарівні дзеркала часу. Тут не було сцен її теперішнього й майбутнього. Її душа знала лише минуле.
Раптом Леді з Озера завмерла.
На краю маски був кристал.
Вона відсахнулася від нього, долоні почали тремтіти.
— Це вона, так? — усвідомив Тедрос. — Мить, коли ти втратила сили.
Леді з Озера навіть не здригнулася.
— Нам потрібно піти всередину, — сказала Агата.
Леді з Озера повернулася, запал люті минув, поступившись смутку й горю.
— Ні. Будь ласка.
— Це єдиний шлях для нас дізнатися правду, — наполягала Агата.
Леді з Озера звернулася до Тедроса.
— Облиште це.
Тедрос дивився на цю змучену стару відьму, яка щойно намагалася його вбити, відьму, яка дозволила загинути його лицарю й захищала Змія. Відьму, чий меч відштовхнув його. Тедрос хотів відчути гнів. Він хотів відчути ненависть. Але глибоко в її очах він бачив, що вона так само слабка, як і він. Життя їх обох провалилося в темряву. Майбутнє їх обох було неясним. Він потягнувся й схопив її старечу долоню.
— Він є сином мого батька. Юнак, якого ти поцілувала, — заговорив Тедрос. — Але я теж Артурів син. І якщо ти бачиш у мені батька, бодай дрібку того короля, якому ти вірно служила, то допоможи нам. Ти нам потрібна, навіть без сили. Ти потрібна Добру.
Леді з Озера вгледілася в Тедросове обличчя. Сльози стікали її щоками, губи тремтіли, але вона не промовила жодного слова.
Вона повільно простягнула руку й узяла кристал.
Передала його Агаті, Леді з Озера швидко дихала, пальці тремтіли.
Агата без жодного слова взяла скляну краплю однією рукою, а потім долоню Тедроса.