Піднявши кристал, Агата спокійно й упевнено подивилася в його центр.
Звідти, немов меч, вирвалося сяйво.
Важкий, вогкий сніг обліпив Тедросові щоки.
Він подивився вниз і побачив, що його чоботи плавають на поверхні чистої води, Агата стояла поряд біля озера, принцеса досі стискала його долоню. Позаду яскраво сяяло блакитне світло проходу в портал. Вони були всередині кристала Леді з Озера, два привиди, що переглядали минуле.
Від берега долинули звуки: метал уходить у шкіру... хрипке дихання... меч падає на сніг...
Тедрос і Агата повільно розвернулися.
Змій підводився від мертвого Чаддікового тіла, лускатий чорний костюм і зелена маска були забризкані кров’ю. Він наблизився до Леді з Озера, яка левітувала над своїми берегами, срібне волосся було густе й вільне, вона не зводила очей із убивці Чаддіка.
— Переді мною король, — сказала Леді. — Я чую це. Кров старшого сина Артура.
— Сина, який досі живий завдяки твоєму захисту, — сказав Змій. — Лицар узурпатора мертвий.
— Узурпатора, якого твій батько бачив майбутнім королем, — зауважила Леді з Озера. — Артур ніколи не розповідав мені про тебе. Але ж Екскалібур досі в камені. Коронаційне випробування не виконане. Схоже, він чекає на тебе. Артур мав свої секрети...
Змій підступив ближче, заходячи у води Леді.
— Як і ти, — сказав він. — Такі секрети, які може знати тільки король.
— О? Тоді чому ти носиш маску, Королю секретів? — запитала його Леді з Озера. — Я чую кров Доброї душі, кров Лева. Навіщо носити личину Змія й нападати на дружні королівства? Королівства, якими ти маєш правити?
— Із тієї самої причини, чому ти прагнеш стати королевою, а не Леді з Озера, — відповів Змій. — Через кохання.
— Ти зовсім нічого не знаєш про мої бажання, — насупилася Леді з Озера.
Змій зняв маску, і з’явилися крижані блакитні очі Джапета та його гладеньке, скульптурне обличчя. Леді вдивлялася в нього, приголомшена.
Тедрос спостерігав за цим із берега, і його кров кипіла, тіло приготувалося до нападу, він був нездатний відрізнити теперішнє від минулого.
— Пішли зі мною, — запропонував Джапет Леді з Озера. — Пішли до Камелота. Залиш цю самотню печеру позаду.
— Любий хлопчику, — прожебоніла Леді. — Безліч королів підлещувалися до мене, обіцяючи кохання. І твій батько теж. Можливо, хотіли зробити мене більш відданою й пристрасною в моїй службі. Але жоден не казав правди. Як могли вони? Жоден не усвідомлював ціни. Кохання для мене означає відмовитися від сил. Жоден король не терпітиме такого. Я більш цінна на своєму місці. Я наймогутніша зброя Добра.
— Я можу сам захиститися, — сказав Джапет.
— Це каже юнак, який щойно зауважив, що живий завдяки моєму захисту, — відповіла Леді з Озера, кидаючи погляд на тіло Чаддіка на березі.
— Але я все одно залишився, — сказав Джапет. — Чому? Бо мені від тебе більше нічого не потрібно. Я можу піти просто зараз. Але я відчуваю споріднене серце, ув’язнене чарами. Серце, яке може нам обом дати те, чого ми прагнемо.
Він ступив у воду глибше, його дихання хмаринкою полетіло до неї, тіла були вкрай близько. Леді з Озера нахилилася, вдихаючи його.
— Солодка, солодка Артурова кров... — тихо видихнула вона. — А щодо моєї варти Добра? Моїх обов’язків захищати Камелот за межами твого правління?
— Добро стало пихатим і слабким, — зауважив Джапет. — Ти захищала його занадто довго. Коштом своєї душі.
— Моєї душі, — передражнила Леді з Озера, торкаючись його щоки. — Хлопчик стверджує, що бачить мою душу...
— Я знаю, ти самотня, — сказав Змій. — Така самотня, що почала відчувати гіркоту свого перебування тут. Ти відчуваєш, що змінюєшся. Не можеш більше підтримувати чистоту Добра в серці. Занурюєшся в темряву й спустошення — поживу для Зла. А все через те що не даєш собі того, чого прагнеш. Залишатимешся тут далі й почнеш робити помилки. І замість того, щоб захищати Добро, почнеш йому шкодити. Зло посіє своє насіння у твоєму серці. Якщо ще не посіяло.
Леді з Озера подивилася на нього. Уся грайливість зникла.
— Ти прагнеш кохання так само, як я, — промовив Змій. — Але жоден із нас не може одержати його без допомоги одне одного. Когось, хто може дати життя коханню. Інакше це кохання так і залишиться примарою, фантомом за межами законів буття. Я зроблю будь-що, аби знайти те кохання. Усе. Як і ти.
Леді з Озера зашарілася.
— Звідки ти знаєш? Звідки ти знаєш, що я зроблю будь-що заради кохання?
Змій зазирнув їй у вічі.
— Бо ти його вже маєш.
Він поцілував її, руками потягнув униз, Леді впала в обійми Змія, води озера здійнялися навколо них, немов пелюстки квітки в повному буянні.