Але потім щось в обличчі Леді з Озера змінилося. Вона напружилася, опираючись новому коханому. Чаклунка відірвала губи, завіса води впала. Леді витріщилася на юнака, який щойно поцілував її, чорні зіниці забігали, повні приголомшення, паніки й... страху.
Джапет криво посміхнувся.
І тієї ж миті Леді з Озера почала в’янути, її тіло руйнувалося й розкладалося. Волосся вилазило пасмами, спина з тріском зігнулася...
А Змій спокійнісінько пішов геть.
Тедрос відчув, як долоня Агати тягне його назад до порталу.
Під Тедросом одразу з’явилося скло кулі Даві, він стояв на ногах, указуючи на стару каргу...
— Твоє обличчя... я бачив твоє обличчя, — видихнув він. — Ти зрозуміла, що щось не так... Ти зрозуміла!
Леді з Озера осіла купою в кутку, поклавши голову в долоні.
— Він був королем... спадкоємцем... — захищалася вона. — Кров’ю Артура...
— Ти щось відчула, коли цілувала його! — закричав Тедрос, кинувшись до неї.
Агата втримала його.
— Що саме?
— Випустіть, — почала благати Леді з Озера.
— Кажи, що ти відчула, — нападав Тедрос.
Леді з Озера почала гупати в скло.
— Випустіть мене!
Вона вдарила в скло обома руками...
— Скажи! — заволав Тедрос.
Леді з Озера стукала в стіни, скориставшись рештками сил, кулаки мотлошили кристал Даві, ще й іще, і він тріснув.
— Ні! — скрикнула Агата, вона й Тедрос кинулися до Леді з Озера занадто пізно, вона занесла кулак востаннє...
Скло вибухнуло.
Тедрос і Агата відсахнулися, озеро ввірвалося всередину й залило їх по самісінькі роти. Задихаючись, вони потягнулися руками одне до одного, Тедрос учепився за сукню Агати, Агата вхопилася за його білу сорочку. А потім почався шторм — тисячі скляних уламків посипалися на них, штовхаючи на глибину. Марно борсаючись, вони тонули під масою кристалів, їхніх криків не було чутно. Леді з Озера дивилася на них, сукня плавала над п головою, немов плащ Смерті, срібні сльози затьмарювали море.
— Вибачте мені, — прошепотіла вона, її голос дзвенів. — Вибачте!
Вона підняла руку...
Темна вода закипіла навколо Тедроса й Агати, у центрі озера розверзлася прірва, схожа на пащу змії, а потім вона заковтнула їх обох.
Тедросові губи вкривала роса, свіжий, насичений запах трави змішувався із запахом Агатиного волосся, принцеса притискалася до нього. Він розплющив очі й побачив пишну зелену пустку, яка блищала під сонцем. Агата поворухнулася, принц допоміг їй підвестися.
— Де... ми? — видихнула Агата.
Тедрос досі мав відчуття, що він під водою, слова Леді з Озера лунали...
«Вибачте!»
Вона мало не вбила їх.
Кристал Даві був знищений.
Але все одно вона дозволила їм пройти.
Вона залишилася відданою Добру.
Тедрос згадав, як вона обіймала Змія, як вдихала Артурову кров у його жилах... як її обличчя потемніло, щойно її губи торкнулися його...
«Що вона знає? — запитав він себе. — Що вона знає, чого ми не знаємо?»
На іншому краю болота стояв, сонний і зарослий, старий будиночок, у якому колись жили Ланселот і Ґвіневера. Вівці, корови й коні вільно паслися на пагорбах.
— Ніби ми ніколи не йшли звідси, — зітхнула Агата.
На коротку мить Тедрос захотів, аби вони з Агатою змогли тут сховатися, як колись мати та її коханий. «Минуле — це теперішнє, теперішнє — це минуле», — подумав він...
— Тедросе?
Він подивився на принцесу.
Агата стисла його долоню.
Сьогодні вони не ховатимуться.
Могила лежала в тіні, прихована маленьким дубовим гаєм. Між двома деревами здіймався блискучий скляний хрест, позначаючи поховання Артура. Хрест прикрашали гірлянди з білих троянд і мерехтлива п’ятикутна зірка біля його підніжжя. Поряд були інші такі ж зірки, але сірі й вигорілі, наче Мерлін повертався покласти нову щоразу, коли стара втрачала тепло.
Але тепер Тедрос побачив тут іще одну могилу, неподалік від батькової, глибше між тінями. Могила, якої раніше тут не було, позначена іншим скляним хрестом.
— Чаддік, — тихо промовила Агата. — Ось де Леді з Озера його поховала.
Тедрос кивнув.
— Його місце тут.
Його лицар. Друг, мужній і вірний. «Він узагалі не мав тут опинитися», — хотів промовити Тедрос.
Чаддік був занадто молодий, занадто Добрий, щоб загинути. Він не мав переслідувати Змія. Не мав намагатися виконати роботу короля.
Тедросу забракло повітря.
Роботу, яку досі слід виконати.
Очі принца повернулися до хреста, під яким спочивав батько.