— Але ж ти тут, — нагадав король Артур. — Як я тобі наказав.
Тедрос підняв вологі очі.
— Ти пройшов випробування набагато важливіше, ніж витягування меча, — наголосив батько. Випробування, яке лише стане початком для багатьох інших.
Тедрос ковтнув повітря, ледве спроможний говорити.
— Але що мені робити? Я маю знати, що робити. Я маю знати, як це виправити.
Король Артур простягнув руку. Він приклав долоню до синового серця, міцно й упевнено притиснув, її тепло наповнило Тедросові груди.
— Лев реве всередині, — сказав він.
Щоками Тедроса потекли сльози.
— Не кидай мене. Я благаю. Я не впораюся сам. Я не зможу.
— Я люблю тебе, синку, — прошепотів батько, цілуючи його в голову.
— Ні... зажди... не йди... — видихнув Тедрос, потягнувшись до нього...
Але принц уже провалювався крізь хмару.
— Тедросе? — почувся голос.
Принц прокинувся, відчуваючи густий, насичений запах землі й зручне глибоке ліжко.
Він розплющив очі.
Агата дивилася згори, над нею гойдалися дубові гілки в цятках сонця.
І аж тепер усвідомив.
Він у батьковій могилі.
Він у батьковій могилі.
Тедрос миттю звівся на коліна, виповзаючи з ями, яку викопала Агата, земля осипалася під долонями й чоботами, тягла його назад, поки він нарешті не спромігся видертися нагору. Він сів, притулившись до скляного хреста батька, хапав повітря, а до щоки прилипла охолола біла зірка.
— Що сталося? — запитала Агата, опускаючись поряд.
Тедрос не міг відповісти. Та й як? Він щойно бачив батька. Відчував його й торкався, відчував на серці батькову руку. Тедрос запхав долоню під сорочку, туди, де батько залишив свій слід. Але тепер ця мить минула, батько пішов назавжди. І Тедросу залишився лише спог...
Принц заціпенів.
Під сорочкою щось торкнулося його пальців.
Те, чого раніше там не було.
— Де ти був? — запитала Агата, обіймаючи його рукою. — Куди ходив?
Принц став на коліна й відтягнув сорочку. На шиї висів медальйон із Левом, освітлений сонячним променем.
Агата відпустила його.
— Але ж... він належав твоєму батьку...
Тедрос торкнувся пальцем золотої голови Лева, що звисала з ланцюжка, дві половинки були сплавлені разом. У дитинстві він часто намагався відкрити його, день за днем, спробував усе, що міг вигадати, і щоразу зазнавав невдачі, до одного дня... коли йому вдалося. Батько посміхнувся йому найбільш переконливою посмішкою, ніби знав, що це лише справа часу.
Син Артура повільно поклав голову лева собі до рота, як того дня, дуже давно...
— Я не розумію, — тиснула Агата...
Юнак відчув, як золото чарівним чином стає поступливим, зуби натиснули на заглибину між половинками, саме там, де потрібно... і медальйон відкрився. Мало-помалу його язик вивчав уміст скриньки, шукаючи бодай щось від батька, нотатку чи картку, чи...
Він вибалушив очі.
Чи це.
Він підняв це язиком, відчуваючи смак холодної твердої поверхні, смакував глибокі борозни вздовж боків, утримуючи предмет на місці, Тедрос дозволив медальйону вислизнути з рота.
«Залишилося лише три лебеді, — лунав голос Горта. — Чи чотири».
— Тедросе? — запитала Агата, побачивши його обличчя. — Що...
Він поцілував її.
Дуже лагідно й обережно, він бачив, як розширилилися її очі, коли він переклав цю річ їй до рота. У великих карих очах спалахнуло сяйво, схоже на полум’я, вони обоє стояли мовчазні й спокійні, розділивши цю мить.
Тедрос повільно відірвав губи. Агата не відводила погляд, тимчасом як тремтячими пальцями витягувала її з рота.
Каблучку.
Каблучку з символами Казкаря. Кільце, яке насправді не спалили, а натомість подарували, подолавши час.
Справжнє коронаційне випробування короля для його сина.
— Тедросе... — прошепотіла Агата з палаючими очима. — Тедросе...
Венами принца помчала кров, приливаючи із забутих куточків душі, закалатала у двері його серця, дужче, дужче, дужче, вимагаючи, аби її випустили.
Принцеса простягнула йому кільце, осяйне, немов меч.
— Починається, — виголосила Агата.
Її впевненість відбилася в принцових очах.
— Починається.
Він надягнув каблучку на палець, двері його серця відчинилися, Лев прокинувся, Лев відродився, а потім Тедрос вишкірив зуби, піднявши голову до неба, і заревів так, що здригнулися земля й небеса.