Люба Грізелло,
Мене обрали для Випробування казкою! Попри те, що мої нові друзі Ланселот і Ґвіневера показують більші успіхи. Із Ґвіневерою мені все зрозуміло (вона чудова), але Ланселот? Він веселун, але не найкраща кандидатура, якщо йдеться про гострий меч. Зайве казати, що я сповнений змагальним духом, як ніколи. Якщо король Камелота не виграє випробування казкою, "Королівська гниль" місяцями знущатиметься наді мною, публікуючи всілякі прикрощі на перших шпальтах. До речі, щодо королівської влади, чи все гаразд у замку? Ти не писала декілька тижнів...
Агата переглянула ще декілька.
Це були не Тедросові листи. А його батька.
Мабуть, король Артур написав їх під час першого року навчання в Школі Добра. Але хто така Грізелла? І чому Тедрос тримав батькові листи в цьому кітелі?
А потім Агата помітила, що щось прилипло до нижнього листа... етикетка з написом від руки...
А до неї була пришпилена візитівка...
Агата придивилася. «Камелот Прекрасний». Той фонд, який леді Гремлейн використовувала для відновлення замку, той самий, у якому весь час бракувало грошей, хоча Агата так завзято збирала їх. Чому Тедрос зберігав це? І щодо візитівки? Єдиний Албемарль, якого Агата знала, був дятлом в окулярах, який підраховував бали в Школі Добра і Зла, і він однозначно не був банківським працівником у Путсі...
За спиною щось зашаруділо, і Агата рвучко розвернулася.
Ошелешена, вона впустила листи.
— Вітаю, любонько, — біля дверей стояла висока жінка з неслухняним канарково-жовтим волоссям і надмірним макіяжем. Вона була вдягнена в леопардовий кафтан, який розвівався на вітрі, коли вона злазила зі стімфа, на якому прилетіла, і заходила до хатинки Робіна.
— Професорко Анемона! — промовила Агата, витріщившись на свою колишню викладачку Прикрашання, а її кістяний літаючий транспорт опустився на землю. — Що ви тут...
А потім дівчинка зауважила, зо слідом за професоркою до хатинки па дереві заходить Діва Меріои.
— Емма і я разом навчалися в Школі, — пояснила Меріон. — Я надіслала до неї ворона, щойно ти зайшла в «Стрілу Меріон». Я розуміла, що Робін і його чоловіки не допоможуть тобі так, як погрібно. Але принаймні я могла знайти того, хто тобі допомагатиме.
Професорка Анемона підбігла й обняла Агату.
— Учителі шукали вас відтоді, як почули, що сталося. Ви маєте зрозуміти — Клариса нам нічого не розповідала. Увесь час зачинялася в кабінеті з Маною пошуків і кришталевою кулею. Мабуть, вона вважала, що якщо вчителі дізнаються про те, що відбувається в Лісах, то першокурсники теж довідаються, що з вашими пошуками слави щось не так. Вона не хотіла хвилювати їх і відволікати пас від роботи. Вона завжди піклувалася про учнів, навіть па шкоду собі... Її кабінет досі замкнений, попри те що ми випробували чимало заклинань. Ми не змогли дістати її ману, ось чому не могли знайти вас...
Агата розплакалася. Вона весь цей час уважала, що сама-самісінька, але натомість старі вчителі шукали її. На якусь коротку мить Агата знову відчула себе в безпеці, як колись у скляному замку.
— Я не знаю, із чим ми маємо справу, професорко. Такого Зла ми ще не бачили. Про таке ви не розповідали на уроках. Лев і Змій діють разом. На їхньому боці всі Ліси. А на нашому — нікого.
— Ні, — промовила професорка Анемона; відсторонившись, вона рішуче подивилася на підопічну. — Розумієте, Клариса, може, і вірила, що потрібно захищати учнів, але я і решта вчителів так не вважаємо. Це означає, що король може мати на своєму боці цілі Ліси, але ви маєте на своєму боці дещо потужніше. Дещо, що здолає будь-якого короля. Дещо, що завжди відновлює баланс між Добром і Злом, навіть у найтемніші часи. Дещо, що було створено для перемоги.
Агата подивилася на неї.
Професорка Анемона нахилилася, її очі блищали. — Моя люба Агато... ви маєте Школу.
5 Вибір Софі
Тедрос уявляв, що вони гамселять Ріана. Ось так пережив побої піратів.
Кожен копняк, удар кулаком, усі стусани, від яких бризкала кров із ока чи губи, Тедрос подумки передавав зраднику, який загарбав його трон. Другу, який виявився найгіршим ворогом. Його відданому лицарю, який виявився ані відданим, ані лицарем.