— Тедросе, вони поламали вам кістки? — через демона долинув слабкий голос професорки Даві, так, ніби Декан була задалеко для гарного зв’язку. — Естер, ви можете бачити очима демона? Наскільки кепський він має вигляд...
— У будь-якому разі, недостатньо, — промовив голос Горта, захопивши демона. — Він втягнув нас у це, бо носився з Ріаном, наче закохана дівчина.
— О, тож слово «дівчина» — тепер образа? — утрутився голос Ніколи, і раптом здалося, що демон дещо пожвавішав, погоджуючись.
— Слухай-но, якщо плануєш стати моєю дівчиною, маєш погодитися, що я не якийсь розумака, що завжди знає правильні слова, — дав відсіч голос Горта.
— ТА ТИ Ж УЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ! — шмагнув голос Ніколи.
— Байдуже, — відрізав Горт. — Ти бачила, як Тедрос дозволив Ріану керувати своїм королівством, дозволив набирати армію, виголошувати промови, наче король.
Тедрос важко сів.
— По-перше, як ви всі говорите крізь цю істоту, по-друге, невже ви вважаєте, що я знав про плани Ріана?
— Відповідь перша: демон Естер — це брама до її душі. А її душа впізнає її друзів, — сказав демон голосом Анаділь. — На відміну від твого меча.
— А друга відповідь: такі хлопці, як ти, завжди мають жалюгідний кінець, — утрутився голос Горта, демон намагався встигати, немов черевомовець. — Спочатку ти потоваришував із Аріком. Потім із Філіпом. Тепер ти пригрів біля серця самого диявола!
— Я нікого не пригрівав! — закричав Тедрос на демона. — І якщо хтось і був приязним до диявола, то це ти, як друг Софі!
— Ага, Софі — єдина, хто може нас урятувати! — урвав його Горт.
— Тільки Агата може нас урятувати, йолопе! — спалахнув Тедрос. — Ось чому ми маємо тікати просто зараз, доки вона не повернулася і її не схопили!
— Можете всі замовкнути? — гаркнув демон голосом Естер. — Тедросе, нам потрібно, аби ти...
— Поверни Горта, — наказав Тедрос. — Три роки Софі використовувала тебе в ролі особистого підлабузника, не даючи ані дрібки натомість, а тепер ти вважаєш, що вона нас рятуватиме?
— Те, що ти не став допомагати людям, які цього потребували, коли Змій нападав, не означає, що вона не стане, — шмагнув голос Горта.
— Дурню. Спробувавши королівського життя, вона, снідаючи тістечком, дивитиметься, як ми горимо, — шмагнув Тедрос.
— Софі не їсть тістечок, — пирхнув Горт.
— Ти гадаєш, Софі краща за мене?
— Коли вона рятуватиме тебе з цієї клітки, ти почуватимешся, немов ду...
— ЩУР АНІ ЗАГИНУВ, ЗМІЙ ЖИВИЙ, МИ В ПІДЗЕМЕЛЛІ, А ВИ ДВОЄ ТЕРЕВЕНИТЕ ПРО СОФІ! І ТІСТЕЧКА! — гримнув голос Естер, демон почав роздуватися, немов кулька. — МИ Ж МАЄМО ДЕКІЛЬКА ПИТАНЬ ДО ТЕДРОСА, ТАК? ЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО МИ ПОБАЧИЛИ НА СЦЕНІ, ВІД ЦИХ ПИТАНЬ ЗАЛЕЖАТЬ НАШІ ЖИТТЯ, ТАК? ОТЖЕ, ЯКЩО ЗАРАЗ ХТОСЬ НАВІТЬ СПРОБУЄ МЕНЕ УРВАТИ, Я ВИРВУ ЙОМУ ЯЗИКА.
У підземеллі запанувала тиша.
— Змій живий? — запитав Тедрос, збліднувши.
Десять хвилин по тому Тедрос дивився на червоного біса, дізнавшись про відродження Змія, появу Левогрива й про все інше, що Естер із командою побачили в чарівній проекції, яку вони створили в камері.
— Отже, їх двоє? Ріан і цей... Джаспер? — промовив Тедрос.
— Джапет. Змій. І я думаю, що саме так вони обдурили Леді з Озера та Екскалібур. Вони близнюки з однаковою кров’ю. Вони стверджують, що це кров твого батька, — пояснив демон. — Якщо ми хочемо подолати їх, ми маємо дізнатися, як це можливо.
— Ти в мене запитуєш? — пирхнув Тедрос.
— Ти від народження такий бевзь? — презирливо промовив голос Естер. — Подумай, Тедросе. Не відкидай думку лише тому, що вона тобі не подобається. Чи можуть ці двоє бути твоїми братами?
Тедрос насупився.
— Батько мав вади. Але не міг виховати тих двох чудовиськ. Добро не може породити Зло. Не таке. Окрім того, ти ж не знаєш, може, Ріан зміг витягнути Екскалібур, бо я вже виконав усі умови? Може, йому просто пощастило.
Демон застогнав.
— Це як закликати до розуму їжака.
— То нехай він помре. Якщо вони насправді його брати, це буде перемога найсильнішого, — сказав голос Анаділь. — Не можна сперечатися з природою.
— До речі, щодо природи, мені потрібно скористатися вбиральнею, — почувся голос Дот.
Голос професорки Даві промимрив Тедросу через демона щось про «жінок» батька...
— Я вас не чую, — прохарамаркав Тедрос, утиснувшись якнайглибше в куток. — Тіло болить, голова теж. Допит закінчено?
— А ти закінчив удавати дурня? — сварилася Естер. — Ми намагаємося допомогти тобі.
— Змушуючи виливати бруд на власного батька? — заперечив Тедрос.