Змій глипнув на Тедросове обличчя.
— Тепер уже не такий гарнюній.
Щось у тому, як він це сказав, привернуло Тедросову увагу, голос юнака був повний презирства. Тепер він не був невідомою істотою в масці. Він мав обличчя. Змій тепер став людиною. Яку можна було здолати.
Тедрос вишкірив зуби, рішуче дивлячись на дикуна, який убив Чаддіка, Ланселота й заплямував батькове ім’я.
— Ось подивимося, як ти виглядатимеш, коли я зажену свого меча тобі до рота.
— Такий сильний, — воркотів Змій. — Такий мужній.
Він потягнувся й попестив Тедросову щоку...
Тедрос відбив його руку з такою силою, що вона відлетіла на ґрати, кістка Змія тріснула, ударившись об залізо. Але блідий юнак навіть не скривився. Він лише посміхнувся Тедросу, насолоджуючись тишею.
А потім витягнув із рукава ключ від підземелля.
— Я б хотів сказати, що це дружній візит, але я тут за наказом мого короля. Після вечері з королем цього вечора принцеса Софі отримала дозвіл короля Ріана звільнити одного з вас.
Він озирнувся коридором і побачив, що решта команди висунулися зі своєї камери на іншому боці, вибалушивши очі. Вони слухали.
— Саме так. Один із вас більше не залишатиметься в підземеллі, натомість йому буде дозволено працювати в замку в ролі прислуги принцеси, під наглядом короля Ріана. Один із вас, чиє життя пощадили...
Змій знову глипнув на Тедроса.
— ...поки що.
Тедрос випрямився, немов стріла.
— Вона обрала мене.
Усі сумніви Тедроса щодо Софі миттю зникли. Він не мав сумніватися в ній. Софі не хоче його смерті. Не хоче, аби він страждав. Байдуже, що в минулому вони завдавали одне одному болю.
Бо Софі зробить усе заради Агати. А Агата зробить усе заради Тедроса. Це означає, що Софі зробить усе, аби врятувати Тедроса, навіть знайде спосіб переконати узурпатора звільнити ворога.
«Як вона це зробила? Як перетягла Ріана на свій бік?»
Невдовзі він про це дізнається.
Тедрос подивився на Змія.
— Ходімо, покидьку, виконуй наказ принцеси, — промовив він. — Відчиняй двері.
Але Змій навіть не сіпнувся.
— Випускай, — наказав Тедрос, червоніючи.
Змій навіть не поворухнувся, ключ від в’язниці теліпався між пальцями.
— Вона Обрала мене! — прогарчав Тедрос хапаючись за ґрати. — Випусти мене!
Натомість Змій притиснув своє обличчя до принцового й... посміхнувся.
6 Гра за вечерею
Трохи раніше того вечора пірати Біба й Аран забрали Софі з Палати мап на вечерю. Ріан і Джапет уже з’їли половину першої страви.
— Потрібно діяти жорстоко. На випередження, — почула вона голос Джапета, що лунав у відремонтованій трапезній Золотої вежі. — Перша казка Левогрива має вселити страх.
— Левогрив має дати людям надію, — відповів Ріан. — Ми сподобалися людям, бо виросли, не маючи жодних сподівань.
— Матуся загинула, бо сподівалася, — сказав його брат.
— Але саме через смерть матусі ми обидва сидимо в цій кімнаті, — сказав Ріан.
Наблизившись до дверей, Софі почула лише тишу. А потім...
— Прихильники Тедроса протестують сьогодні ввечері в Парку Камелота, — зауважив Джапет. — Ми маємо вирушити й повбивати їх усіх. Ось це має бути першою казкою Левогрива.
— Убивство протестувальників викличе ще більші протести, — промовив Ріан. — Не таку казку я хочу розповісти.
— Ти не боявся проливати кров, коли це наближало тебе до трону, — іронічно кинув Джапет.
— Я король. Я пишу казки, — сказав Ріан.
— Це моє перо, — заперечив Джапет.
— Це твій ковзун, — озвався Ріан. — Слухай-но, я знаю, це нелегко. Бути моїм васалом. Але король може бути лише один, Джапете. Я знаю, чому ти мені допоміг. Я знаю, чого ти прагнеш. Чого ми обидва прагнемо. Але, аби отримати це, нам потрібно мати на своєму боці всі Ліси. Я маю бути добрим королем.
Джапет пирхнув.
— Усі добрі королі, зрештою, помирають.
— Ти маєш мені довіряти, — наполягав Ріан. — Так, як я довіряю тобі.
— Я довіряю тобі, брате, — промовив Джапет, заспокоюючись. — Я не довіряю тій підступній маленькій розпусниці. Гадаю, ти невдовзі почнеш слухати її, а не мене?
Ріан пирхнув.
— Коли в мене виростуть роги. До речі, щодо розпусниці.
Він поклав виделку на тарілку з м’ясом рідкісного плямистого оленя й відірвав холодний погляд від розкішного столу, у коропі відбивався блакитно-золотий мундир.
— Я чув, як вартові гупають у двері Палати мап, Софі. Якщо ти не з’являтимешся на обід вчасно, то твої друзі в підземеллі не отримуватимуть їжі взагалі...