— О. Мило, — прохрипіла Софі, почуваючись зле. — А ще?
— Зустрівся з Королівською Радою. Зібрав усіх правителів Лісів за допомогою заклинання. Запевнив їх, що, доки вони підтримуватимуть мене як короля, Камелот захищатиме їхні королівства, Добро і Зло, так само, як я захистив їх від Змія... І що я ніколи не зраджу їх, як Тедрос, допомігши тому чудовиську.
Софі заціпеніла.
— Що?
— Я припустив, що це саме Тедрос заплатив Змію та його бандитам, — промовив Ріан із чесними очима. — Усі ті кошти, які зібрала його королева... Куди ж іще вони могли подітися? Тедрос, мабуть, уважав, що, якщо він виснажить королівства довкола, це зробить його сильнішим. Ось чому його необхідно стратити. Саме так я й сказав Королівській Раді. Бо якщо він брехав, що є спадкоємцем Артура, то міг брехати про що завгодно.
Софі відібрало мову.
— І звісно, я особисто запросив усіх членів Королівської Ради на весільні урочистості, які починаються завтра з церемонії Благословення, — продовжив Ріан. — А, мало не забув. Я ще запропонував знести Школу Добра і Зла, бо тепер там немає ані Деканів, ані Директора.
Софі впустила ложку.
— Але вони не проголосували за це. Досі вірять у ту старезну Школу. Досі вірять, що Казкарю потрібен захист. Кажуть, що Школа й Казкар — то життєдайна сила Лісів, — Ріан витер рот долонею, розмазавши щось червоне на щоці. — Але я не ходив до тієї Школи. Казкар для мене — ніщо. І я Король Лісів.
Його обличчя змінилося, холодний блиск очей почав зникати, і під ним Софі помітила тліючий вогонь образи.
— Але настане день, коли всі королівства Лісів змінять думку. Коли кожне королівство в Лісах повірить у Короля, замість Школи, у Людину, замість Пера...
Він подивився просто на Софі, обриси Левогрива пульсували в кишені камзола, наче серце.
— І відтоді Єдиний Істинний Король правитиме вічно.
— Той день ніколи не настане, — гаркнула Софі.
— О, він настане швидше, ніж ти думаєш, — зауважив Ріан. — Смішно, як весілля об’єднує людей.
Софі напружилася на своєму стільці.
— Якщо ти вважаєш, що я буду твоєю гарною, слухняною королевою, поки ти діятимеш, наче диявол, і руйнуватимеш Ліси...
— Ти вважаєш, що я обрав тебе, бо ти будеш «доброю» королевою? — Ріан загиготів. — Я обрав тебе не тому. Я не обирав тебе взагалі. — Він нахилився вперед. — Тебе обрало перо. Перо сказало, що ти маєш бути моєю королевою. Так само, як сказало, що я буду королем. Ось чому ти тут. Перо. Хоча я починаю сумніватися в його рішеннях.
— Перо? — спантеличено запитала Софі. — Левогрив? Казкар? Яке саме перо?
У відповідь Ріан криво посміхнувся.
— А й справді, яке перо?
У блиску його очей було щось зловісне, але знайоме, мороз пішов поза спиною Софі. Наче знову вона хибно зрозуміла всю історію.
— Це не має сенсу. Перо не могло «обрати» мене твоєю королевою, — сперечалася Софі. — Перо не може бачити майбутнє...
— Але ж ти тут, як воно й обіцяло, — зауважив Ріан.
Софі подумала про слова, сказані ним брату...
«Я знаю, як отримати те, що ти хочеш. Чого ми обидва хочемо».
— Чого ти насправді хочеш від Камелота? — спробувала вивідати Софі. — Чому ти тут?
— Викликали, Ваша Величносте? — почувся голос, до їдальні увійшов юнак у позолоченій формі, той самий, який на очах Софі виганяв шеф-кухаря Сілкіму та її людей із замку.
Софі уважно роздивлялася його, хоча він ледве поглянув на неї. Він мав квадратне підборіддя, торс здимався м’язами. Обличчя було по-дитячому гладеньким, над вузькими очима нависали повіки. Першою думкою Софі було, що він аж занадто гарний. Другою, що, коли вона побачила його в саду, він здався їй знайомим, але тепер Софі не мала жодного сумніву, що бачила його раніше.
— Так, Кею, — озвався Ріан, запрошуючи юнака до їдальні.
«Кей». Шлунок Софі стиснувся. Це його вона бачила з Дот у «Красуні і Частуванні» — чарівному ресторані в Шервудському лісі. Кей — новенький Веселий розбійник. Зрадник, який увірвався до в’язниці Шерифа й звільнив Змія.
— Твої люди знайшли Агату? — запитав Ріан.
Софі зіщулилася всім тілом.
— Ще ні, сер, — заперечив Кей.
Софі полегшено розслабилася. Їй усе-таки потрібно вигадати спосіб, як зв’язатися з Агатою. Єдине, що вона побачила на своїй Мапі пошуків, — її найкраща подруга все ще лишалася втікачкою. Софі намацала пальцями правої ноги золоту пляшечку, заховану всередині черевичка від Ріанових очей.
— Карта в Палаті мап відстежує кожен рух Агати, — невесело зауважив король капітану. — Чому ж ви не можете її знайти?
— Вона рухається на схід від Шервудського лісу, але на землі її немає. Ми збільшили винагороду й набрали ще більше найманців, аби відстежити її, але або вона невидима, або ж подорожує повітрям.