Выбрать главу

— Повітрям? Вона що, перетворила себе на повітряного змія? — уїдливо запитав Ріан.

— Якщо вона рухається на схід, то, схоже, прямує до Школи Добра і Зла, — незворушно продовжив Кей.

«Школа! Звісно, — Софі стримала посмішку. — Розумна дівчинка, Аггі».

— Ми відправили до Школи людей, але виявилося, що та оточена захисним щитом, — продовжив Кей. — Ми втратили декількох чоловіків, намагаючись прорватися крізь нього.

Софі пирхнула.

Ріан кинув на неї швидкий погляд, і Софі принишкла.

— Знайдіть спосіб подолати той щит, — наказав Ріан Кею. — Увійдіть до Школи.

— Так, сер, — уклонився Кей.

Софі похолола. Їй потрібно попередити Агату. «Чи кришталева куля Даві досі з нею?» Якщо так, може, їм удасться потай поспілкуватися. Припустімо, Агата дізнається, як нею користуватися. Сама Софі гадки не мала, як працюють кришталеві кулі. До того ж куля Даві, безперечно, убивала Декана...

Але байдуже, та куля може бути їхньою єдиною надією...

— Ще дещо, — спинив Ріан Кея. — Ти зробив те, що я просив?

Кей прочистив горло.

— Так, сер. Наші люди ходили від королівства до королівства, шукаючи історії, варті Левогрива, — сказав він і витягнув із кишені сувій.

— Отже, читай, — наказав король.

Капітан зазирнув у свій сувій.

— Сасан Сасановіч, механік із Уті, винайшов перший переносний казан. Він робить його з кістки коротуна. Винахід має такий шалений попит, що замовники чекають по пів року. Вони називають його Малозан.

Кей підняв очі.

— Малозан, — повторив Ріан, таким тоном він зазвичай промовляв ім’я Тедроса.

Кей повернувся до сувою.

— Дітер Дітер Капустожер, небіж Пітера Пітера Гарбузожера, призначений помічником головного пельменника в «Пельменній Товстушки». Він тепер головний поміж усіма капустяними пельменниками.

Кей кинув швидкий погляд. Вираз Ріана не змінився. Кей пришвидшився.

— Гоміна з Путсі наздогнала грабіжника й прив’язала його до дерева своєю хусткою... Дівчина на ім’я Луціана в Алтазарі створила іглу із сирних скоринок, аби дати житло постраждалим від молочних мусонів... Талі з Елдерберрі стала другою в Чемпіонаті Лісів із підйому ваги, піднявши лавку з сім’єю людожерів... Жінка народила сина в Будгаві після шістьох мертвонароджених дітей і років молитов...

— Стоп, — озвався Ріан.

Кей замовк.

— Та жінка з Будгави, — продовжив Ріан. — Як її звуть?

— Царина, Ваша Величносте, — сказав Кей.

Король якусь мить помовчав. Потім розстебнув мундир і з кишені вилетів Левогрив. Золоте перо покрутилося, а потім почало писати в повітрі, із його кінчика вилітав золотий пилок, а Ріан керував ним за допомогою пальця.

Царина з Будгави народила сина після шістьох мертвонароджених дітей.

Лев відповів на її молитви.

— Перша казка Левогрива, — сказав Ріан, задоволено оглядаючи свою роботу.

Софі зареготала.

— Це? Це твоя перша казка? По-перше, це не казка взагалі. Так, декілька рядків. Оголошення. Замітка. Сплеск на воді...

— Що коротша казка, то більше шансів, що люди її прочитають, — зауважив король.

— ...а по-друге, ти не міг відповісти на молитви, навіть якби спробував, — заперечила Софі. — Ти не маєш жодного відношення до її сина!

— Може, ваше перо так і каже, — відповів Ріан. — А моє перо каже, що Царина з Будгави не мала дитини, поки я не став королем. Збіг?

Софі скипіла.

— Знову брехня? Усе, що ти говориш, — брехня.

— Надихати людей — брехня? Давати людям надію — брехня? — сперечався Ріан. — У казках головне — повідомлення.

— І яке твоє повідомлення? Що більше не існує Добра і Зла? Тепер існуєш виключно ти? — сварилася Софі.

Ріан знову розвернувся до золотого пера.

— Казка готова для...

Раптом золоте перо в повітрі перетворилося на лускатого чорного ковзуна й зіпсувало рядки Ріана плямами чорних чорнил:

— Брат досі сердиться на мене, — пробурмотів Ріан.

— Джапет має рацію. Казка недолуга, — сказала Софі, сама дивуючись, що стала на бік Змія. — Ніхто не слухатиме твої історії. Бо навіть якщо казка й може бути такою короткою, вона має містити мораль. У Школі Добра і Зла всі знають про це. У Школі, яку ти хочеш зруйнувати. Може, тому тебе й не взяли до тієї Школи.

— Кожен може робити зауваження щодо казки, коли йому бракує розуму написати свою, — сказав, захищаючись, Ріан.