— Ти назвала мою казку брехнею, але вона вже стала правдою. Невже ти не бачиш? Лише я можу врятувати тебе.
Софі зустріла його очі, намагаючись витримати Ріанів погляд.
Ріан підсунувся, поклавши лікті на стіл.
— Скажи це.
Софі чекала, що всередині неї з’явиться жага опору... Її внутрішня відьма збуриться... Але цього разу нічого не відбулося. Вона опустила очі на скатертину.
— Лише ти можеш мене врятувати, — тихо промовила вона.
Софі помітила, що Ріан посміхається, немов лев над здобиччю.
— А ось тепер ми домовимося... — озвався він. — Скуштуєш торт?
Софі спостерігала, як свічки в канделябрі з Левом крапають воском на тримачі.
«Дешеві свічки», — подумала вона.
Знову брехня. Знову блеф.
Усередині спалахнуло темне полум’я.
У неї залишився власний блеф.
— Ти гадаєш, я боюся смерті? Я вже помирала, і це мене не зупинило, — промовила вона, підіймаючись. — Убий мене. І побачиш, чи сподобається це Лісам. Подивись, чи будуть вони слухати твоє перо.
Вона промчала повз Ріана, спостерігаючи, як його обличчя затьмарилося, він не був готовий до цього...
— А що, як я погоджуся на твої умови? — запитав він.
Софі завмерла спиною до нього.
— Одна людина з підземелля, яка буде твоєю прислугою, як ти просила, — сказав він, заспокоївшись. — Хтось на твій вибір. Я звільнюватиму їх для роботи в замку. Звісно, під моїм наглядом. А ти лише маєш писати казки Левогрива.
Серце Софі закалатало.
— Кого ти обереш? — запитав Ріан.
Софі розвернулася до нього.
— Включно з Тедросом? — запитала вона.
Ріан закинув дужі руки за голову.
— Включно з Тедросом, — рішуче промовив він.
Софі помовчала. Потім знову сіла навпроти нього.
— Отже, я писатиму твої історії... а ти дозволиш Тедросу вийти із в’язниці, — повторила вона. — Такі умови?
— Еге ж.
Софі дивилася на Ріана.
Ріан дивився на Софі.
«Тепер я знаю правила гри», — подумала вона.
— Ну, у такому разі... — невинно промовила Софі. — Я обираю Горта.
Ріан почав кліпати.
Софі закинула руки за голову й витримала його приголомшений погляд.
Це було випробування. Аби змусити її обрати Тедроса. Аби розвінчати її блеф і довести, що вона ніколи не буде віддана йому. Випробування, аби від цієї миті вона стала його рабинею.
Маленьке брудне випробування, і він сподівався, що вона провалить його.
Але не можна перемогти Зло Злом.
А отже, тепер вони мають угоду.
Вона писатиме йому казки. А Горта звільнять.
І одночасно і те, й інше стане її зброєю.
— Я не їм тістечок, — кинула вона. — Але сьогодні зроблю виняток.
7 Армія Агати
Агата сиділа верхи на спині стімфа, тримаючись руками за вчительку Прикрашання, і намагалася бодай щось побачити крізь шатер гілок, коли вони летіли над Нескінченними Лісами. Наближалася осінь, і листя вже почало втрачати зелені барви.
«Мабуть, уже шоста ранку», — подумала дівчина, бо досі було надто темно, аби побачити підлісок, але небо над головою вже почало закипати золотим і червоним.
До неї простяглася рука з блакитним льодяником.
— Поцупила для вас, — сказала професорка Анемона. — Виносити цукерки зі Сховища Гензеля заборонено, як ви знаєте, але, зважаючи на поточні обставини, гадаю, ми можемо порушити декілька правил.
Агата взяла цукерку з руки вчительки й тицьнула її до рота, відчувши знайому чорничну терпкість. Першого року вона отримала догану від професорки Анемони за те, що вкрала один льодяник із цукеркової кімнати у Сховищі Гензеля (а ще зефірки, трохи імбирних пряників і дві плитки помадки). Тоді вона була найгіршою ученицею Школи Добра і Зла. Тепер, три роки по тому, вона повертається до Школи, аби очолити її.
— Вони знають, що сталося? — запитала Агата, спостерігаючи, як лимонне волосся вчительки розвівається на вітрі. — Учні, я маю на увазі.
— Казкар почав розповідати казку про «Лева і Змія», ще коли ви й Сосрі вирушили на пошуки слави. Саме тому ми одразу дізналися про все, що відбулося, одразу, як Piaн захопив трон.
— Ми можемо показати казку Казкаря решті королівств? — запитала Агата, поправляючи торбину Даві на руці. Вона намацала кітель Тедроса, який вона забрала з хижі Робіна, огорнутий навколо кришталевої кулі. — Якщо ми доведемо правителям, що Ріан і Змій змовилися...
— Історії Казкаря розповсюджуються рештою королівств лише після того, як буде написано «Кінець», так само, як і крамницями у світі Читачів, — відповіла вчителька. — І навіть якщо ми приведемо Королівську Раду до Вежі Директора, перо нікому не дозволить переглянути вже написане, допоки не закінчить казку. А ще ми не маємо звертатися до Королівської Ради, поки не матимемо незаперечних доказів змови Ріана, бо вони вірять новому королю. Тому професор Менлі відстежує дії пера, а першокурсників ввели у стан справ.