— Що зроблено, те зроблено, — сказала Леді з Озера. — Я віддана королю.
Вона занурилася глибше...
— Чи істинний король завдав би шкоди Мерліну? — закричала Агата. — Чи істинний спадкоємець Артура порушив би свою обіцянку й покинув тебе ось так? Ти кажеш, що Екскалібур не помиляється, але ж це ти створила Екскалібур, а ти помилилася. Ти знаєш, що помилилася. Поглянь на себе! Будь ласка. Послухай мене. Істина стала Брехнею, а Брехня Істиною. Добро і Зло стали однаковими. Лев і Змій діяли разом, аби викрасти корону. Тепер навіть твій меч не може визначити короля. Десь у глибині душі ти розумієш, що я кажу Істину. Справжню Істину. Усе, чого я в тебе прошу, — показати обличчя Змія. Покажи, яким на вигляд був хлопець, який тебе поцілував. Дай відповідь на моє запитання, і я більше не повертатимусь. Укладімо таку ж угоду, як і з Мерліном. І присягаюся — цю домовленість буде дотримано.
Леді з Озера пильно подивилася Агаті в очі й почала мовчки опускатися вглиб, стлілі шати надималися, нагадуючи тіло мертвої медузи. Зрештою, Леді з Озера розчинилася в безодні й зникла.
— Ні, — прошепотіла Агата.
Дівчина впала на коліна в сніг і сховала обличчя в долонях. Поряд не було чарівника, деканів, принца, друзів, на яких можна було покластися. Їй нікуди було йти. Вона не мала до кого звернутися. І ось остання надія Добра відвернулася від неї.
Агата подумала про свого принца, закутого в ланцюги... Про Ріана, який стискав Софі, наречену й полонянку... Про Змія, який у замку дивився на неї так, ніби розумів, що це тільки початок...
Від озера долинув сплеск.
Агата глипнула крізь пальці й побачила, що до неї пливе пергаментний сувій.
Серце стислося, Агата схопила сувій і розгорнула.
Леді з Озера дала відповідь.
— Але ж ... цього не може бути... — пролопотіла дівчина, знову подивившись на озеро.
Відповіддю була суцільна тиша.
Агата знову розгублено подивилася на пергамент — чітке, чорнильне зображення вродливого юнака.
Агата знала його.
Вона ошелешено похитала головою.
Адже Агата попросила Леді з Озера намалювати обличчя Змія. Змія, який поцілував її й покинув гнити. Змія, який убивав Агатиних друзів і ховався за маскою. Змія, який об’єднав зусилля з Ріаном і зробив його королем.
Одначе Леді з Озера намалювала геть не Змія. Вона намалювала Ріана.
2 Левогрив
Естер, Анаділь і Дот отетеріло сиділи в смердючій камері в оточенні членів команд, що вирушили на пошуки слави, — Беатрікс, Ріни, Горта, Вільяма, Богдена, Ніколи й Кіко.
Лише декілька хвилин тому вони всі стояли на балконі замку посеред пишного свята. Разом із Тедросом та Агатою вони виставили напоказ людям тіло мертвого Змія й насолоджувалися перемогою Камелота над підступним ворогом.
А тепер вони сиділи у в’язниці Камелота, і їх самих оголосили ворогами.
Естер чекала, що хтось щось скаже... що хто-небудь очолить їхню команду...
Зазвичай це робила Агата. Проте Агати тут не було.
Крізь в’язничну стіну долинав приглушений гамір церемонії, яка відбувалася зовні, перетворившись на коронацію Ріана...
— Відсьогодні ви вільні від короля, який зачинив перед вами двері, коли ви потребували його, — проголошував Ріан. — Короля, який ховався в той час, коли Змій спустошував ваші королівства. Короля, який провалив батькове випробування. Віднині ви маєте справжнього короля. Істинного спадкоємця короля Артура. Ми можемо розділятися на Добро і Зло, але Ліси — єдині. Короля-самозванця покарано. Покинуті люди більше не покинуті. Тепер Лев слухає вас!
— ЛЕВ! ЛЕВ! ЛЕВ! — чулися вигуки.
Естер відчула, як татуювання демона на шиї наливається кров’ю. Поруч із нею Анаділь і Дот смикали свої світлі сукні, у які були одягнуті для церемонії. Крім того, їх примусили начепити ще й манірні блискучі кучеряві перуки. Нікола відірвала смужку тканини від своєї сукні, аби змінити пов’язку на плечі Горта, яке він поранив у битві проти Змія, а Горт водночас марно гупав ногами у двері камери. Беатрікс і Ріна намагалися запалити пальці, у них геть нічого не виходило, а три чорні щури Анаділь увесь час визирали з її кишені, чекаючи наказів, Анаділь заштовхувала їх назад. У кутку рудий Вільям і миршавий Богден стривожено вивчали карти Таро, Естер чула уривки шепоту:
— ...погані подарунки... я попереджав його... мав послухати...
Решта сиділи мовчки досить довго.