— А щодо могрифікації? — запитала Агата. — Ми можемо перетворитися на черв’яків чи скорпіонів, пробратися в замок і знайти в’язницю?
— У підземеллях чари не діють, — повідомив Лейтен, він подивився на однокласників, тепер навіть Нещасливці погодилися.
Він зиркнув на Агату.
— Ви не знали?
— Ми всі відвідуємо Лісові групи Юби, і він розповів це під час першого випробування. Здається, це базові знання, — додав Богден.
Агата почала пітніти. У скрутні часи вона завжди брала керівництво на себе. Але ці діти примушували її почуватися дурною. Гаразд, вона не знала, де знаходиться підземелля. До того ж, коли вона жила в Камелоті, її запевняли, що замок неприступний. То чому вона мала бігати довкола й шукати способи, як у нього вдертися? І чому вона мала пам’ятати кожну деталь із уроків трирічної давнини? Особливо тепер, коли вона втомилася, стривожена й зосереджена на життях друзів? Водночас ці аматори витріщилися на неї, такі горді й зарозумілі, ніби вона мала щось доводити їм.
Агата розправила плечі.
— Отже, ми не знаємо, де саме знаходиться підземелля. Давайте це відкладемо, — запропонувала вона, сморід від Групи № 6 ставав нестерпним. — Як щодо того, аби прослизнути під виглядом покоївок або вартових і обшукати замок? Чи схопити, наприклад, кухаря, змусити його зізнатися, де тримають заручників? Чи надіслати подарунок, у якому сховається наш підрозділ? А потім — бац — і напасти!
Юні Щасливці й Нещасливці занепокоєно заворушилися.
— Це вкрай погані ідеї, — зауважив Аджа.
— Уперше я згодна із Аджою, — закивала Валентина. — Ріан дуже розумний. Він очікує на загін заблукалих покоївок чи подарунок, повний істот, що шурхотять усередині, немов чупакабра.
— До того ж Змій має Мапу пошуків слави, — додав Богді. — Якщо ви наблизитеся до замку, він про це дізнається.
Агата наїжачилася, вона відчула ще більшу потребу опиратися... але глибоко всередині розуміла, що учні Школи мають рацію. Її плани незугарні. Одначе жоден чудовий план, над яким слід було поміркувати, не спадав їй на думку. Не існувало бездоганного таємного ходу, прихованих воріт чи чарівного заклинання, що непоміченими проведуть їх до Камелота. А навіть якби й були, безумовно, не існує жодної змоги вивести Тедроса, Даві, Софі й решту дев’ять бранців із в’язниці.
— Я зберігатиму це для вас у моєму кабінеті, люба, — промовила професорка Анемона, вона підступила до Агати й потягла торбину з її руки.
— Ні, я триматиму її поряд, — заперечила Агата, міцно вчепившись у торбину. — Мерлін наказав не зводити з неї очей.
— Зрозуміла, — відповіла вчителька. — О, я бачу, ви вже зустріли хлопців із Честі, 52. Будьте пильні з Богді й Лейтеном. Не дозволяйте їм ухилятися від випробувань. Ви тепер їхній командир.
— І командир учителів теж, — підкреслила принцеса Ума, наближаючись. — Ми всі тут, аби допомогти тобі. І мої тварини приєднаються до битви.
— Феї й вовки також, — промовив Гном Юба, шкутильгаючи до них. — І не забувай про решту четвертокласників — Равана, Векса й тих, хто залишилися в лікарні одужувати після Битви в Чотирьох Кутах. До того ж інші команди зараз також повертаються до Школи звідусіль, полишивши свої пошуки слави. До твоїх послуг ціла армія, Агато. Але моя Лісова група щойно розповіла мені, що ти ще визначаєшся з планом. Думай краще, дівчинко. Камелот — не лише твій дім, це твої володіння. Ти знаєш його слабкі місця, новий король теж. Десь глибоко всередині ти знаєш, як урятувати своїх друзів. Десь усередині маєш план. І зараз нам потрібно його почути.
Голови піднялися над столами, усі дивилися на принцесу Камелота. У Театрі стало тихо, як у церкві на Гелловін.
— План? — голос Агати був схожий на каркання.
Вона прокашлялася, сподіваючись, що це чарівним чином допоможе виробити стратегію.
— Так, е-ем...
— ВИ, СМЕРДЮЧІ ХАТНІ МАВПИ!
Усі озирнулися і побачили Кастора, який роздавав стусани двом хлопцям із Групи № 6.
— ДАВІ У В’ЯЗНИЦІ, КОРОЛЯ ОСЬ-ОСЬ СТРАТЯТЬ, А ВИ РОБИТЕ БОМБИ З ЛАЙНА!
— Вогняні бомби з лайна, — пискнув білявий юнак на ім’я Берт.
— Смердючі ракети! — додав його приятель Беккетт. — Бездоганна зброя!
— Я ПОКАЖУ ВАМ БЕЗДОГАННУ ЗБРОЮ! — Кастор схопив зі столу Групи № 6 газету й почав гамселити нею хлопців. — ЩЕ ОДНА БОМБА З ЛАЙНА Й ПОТРАПИТЕ ДО КАТУВАЛЬНОЇ КІМНАТИ!
— Ми Щасливці! — заперечили Берт і Беккетт.
— ТАК НАВІТЬ КРАЩЕ! — гавкав Кастор, лупцюючи їх іще дужче.
Ядучі випари вийшли з-під контролю, присутні почали шукати порятунку. Агата скористалася рейвахом і поквапилася до столу Групи № 6, де хлопець і дівчина, не задіяні в смердючій змові Берта й Беккетта, зосереджено вивчали газети, які не схопив Кастор.