— Як вони зможуть пробратися до підземелля, якщо не знають, де воно? Як оминуть варту? — запитала професорка Анемона, заламуючи руки.
— Чари, — сказала Агата.
— Та вони мали два дні навчання чарам, — скривився Менлі.
— Більш ніж треба, — відповіла Агата.
Валентина підняла руку.
— Перепрошую, пані принцесо Агата? Ви нас слухали? У підземеллі чари не працюють...
— А це означає, що ми не можемо дістатися до Тедроса, професорки Даві чи когось іншого, — погодився Аджа. — Жодних шансів прорватися.
— А ви й не маєте прориватися всередину, — спокійно відповіла Агата.
Вона посміхнулася ошелешеним обличчям і міцніше притиснула до себе кришталеву кулю професорки Даві...
— Ви маєте вивести їх назовні.
8 Одного дня мій Тхір прийде
Коли Горт був дитиною, один хлопчик-пірат на ім’я Дабо знущався над ним, прив’язуючи до дерева й запихаючи до його штанів різну гидоту. Тарганів, п’явок, мурах, котяче лайно, павуків, обдзюрений сніг, а одного разу викрадене яйце яструба, по яке прилетіла птаха-матуся й залишила Гортові з десяток подряпин на стегнах.
Але ніщо з цього не можна було порівняти з абсолютними тортурами, коли один зі слизьких, липких вугрів звивався під його сорочкою, обмацуючи кожний дюйм шкіри.
Горт непорушно стояв у кутку спальні Софі, одягнений у широку, погано підігнану білу сорочку й такі самі шаровари, на яких він мав зав язати два вузли, аби вони не спадали. Він зосередився на звуках води з ванної й тихому бурмотінні Софі, поки ковзун блукав його грудьми. Хлопець намагався стримати крик.
Його звільнення з підземелля мало свою ціну. Ковзун прилип до нього, немов паразит. Частка Змієвого тіла причепилася до нього й стежила за кожним рухом...
— Гей! — гаркнув Горт, хапаючи ковзуна, коли той проліз у штани.
Вугор зашипів і шпигнув його у великий палець, з’явилася крапля крові, а потім істота стрибнула на бік Горта, на шию й згорнулася навколо вуха.
— Маленька брудна гидота, — пробурмотів Горт і посмоктав палець.
Він хотів схопити маленьку п’явку й розчавити на хамулу, але розумів, що на його місце прийде інший ковзун, і це якщо пощастить, бо радше його стратять або ж кинуть назад до в’язниці.
Крізь вікна просочилося вранішнє сонце, і Горт потер очі. Змій звільнив його з камери минулої ночі; почувши, що брат уклав із Софі угоду. Він узяв це на себе з єдиною метою — помучити Тедроса, змусивши думати, що Софі обрала принца. А потім Змій витягнув Горта з підземелля, приліпив до нього ковзунана-глядача й заштовхав до кімнати прислуги, завбільшки з шафу, де зачинив у темряві. На світанку Горта розбудили вартові, одягнули його в завелику уніформу, яка робила його схожим на пошарпаного джина, відвели до кімнати королеви, невиспаного й брудного, і наказали чекати, коли його нова «господиня» вийде з ванної.
«Чому Софі обрала мене?» — міркував Горт.
«Вона могла обрати будь-кого. Тедроса. Естер. Обрати Даві. Вона могла обрати Декана».
«Їй потрібен я заради чогось, що можу зробити тільки я?»
«Чи вона приносить мене в жертву заради інших».
Його кров почала скипати.
«Чи... вона хотіла мене врятувати першим?»
Ковзун пововтузився, і Горт згадав про його присутність. Лише Софі могла змусити Горта забути про потвору на вусі.
Горт став іще червонішим і понюхав пахви. Фе. Може, попросити дозволу скористатися ванною, коли вона закінчить. Він має поквапитися. Благословення відбудеться менше ніж за годину, і як її новий «камердинер» він мав підготувати її, навіть якщо й гадки не мав, що це означає.
Горт оглянув простору кімнату, несподівано осяяну сонцем. Усе виглядало щойно відремонтованим: блакитна мармурова плитка з емблемою Лева, шовкові шпалери з малюнком золотих Левів, бездоганні дзеркала, прикрашені дорогоцінним камінням, і чиста біла канапа, вишита золотими головами Лева.
«А ще повсякчас удавав відданого Тедросового лицаря», — пирхнув Горт, згадавши бездоганно відпрацьовану виставу Ріана. Йому майже стало шкода Тедроса.
Майже.
Ковзун знову почав повзти шиєю.
Горт почув, як у ванній витікає вода. Він повернувся до думок про Софі і вкусив себе за внутрішній бік щоки. Тепер він має подружку, гарну, розумну й веселу, а коли ти маєш подружку, ти не повинен думати про інших дівчат, особливо дівчат у ванній кімнаті й тих, якими ти був одержимий три роки. Він хотів відволіктися деталями кімнати, але очі мимоволі рушили до ліжка Софі... шовкових зібганих простирадл... баночки з горішками на нічному столику... чашки чаю й посудини з медом, до яких вона не доторкнулася... червоної помади біля чашки...