— Могло бути й гірше, — нарешті промовила Естер.
— Існує щось гірше? — скрикнув Горт. — Хлопець, якого ми вважали своїм рятівником і найкращим другом, виявився найбільш лихим покидьком на землі.
— Ми мали зрозуміти. Той, хто вподобав Софі, безперечно, буде жахливим, — вирвалося в Кіко.
— Я не з тих, хто захищатиме Софі, але це не її провина, —озвалася Дот, марно намагаючись перетворити стрічку з волосся на шоколад. — Ріан обдурив її так само, як і всіх нас.
— А хто сказав, що він її обдурив? — запитала Ріна. — Може, вона весь час знала про цей план. Може, тому й прийняла його обручку.
— Аби вкрасти місце королеви в Агати? Навіть Софі не настільки зла, — заперечила Анаділь.
— А ми просто стояли, замість того аби опиратися, — сказала Нікола пригнічено. — Ми мали щось зробити...
— Усе сталося дуже швидко! — озвався Горт. — Ось вартові вносять мертве тіло Змія, а за мить вони хапають Тедроса та б’ють Мерліна по голові.
— Хтось бачив, куди їх відвели? — запитала Дот.
— Чи Ґвіневеру? — додала Ріна.
— А що з Агатою? — запитав Богден. — Останнє, що я бачив: вона тікала крізь натовп...
— Може, вона врятувалася! — припустила Кіко.
— Або натовп забив її на смерть, — долучилася Анаділь.
— Я б радше опинився на її місці, ніж скніти тут, — озвався Вільям. — Я прожив у Камелоті майже все життя. Ці підземелля не підвладні чарам. І звідси ніхто ніколи не вибирався.
— І в нас не залишилося зовні жодних друзів, аби звільнити нас, — промовив Горт.
— А зважаючи на те, що тепер ми Ріану не потрібні, імовірно, він відрубає нам голови ще до обіду, — скривилася Беатрікс, повертаючись до Естер. — То скажи мені, мудра відьмо, що гірше за це могло статися?
— Із нами тут міг бути Тедрос, — відповіла Естер. — Оце гірше за все.
Анаділь і Дот почали реготати.
— Естер, — почувся голос.
Вони повернулися й побачили Клариссу Даві, яка трохи просунулась крізь ґрати сусідньої камери, обличчя професорки було липким і блідим.
— Можливо, Тедрос і Мерлін уже мертві. Істинний король Камелота та найвеличніший чарівник Добра, — прохрипіла Декан Добра. — Але замість того аби подумати, як їм допомогти, ви жартуєте?
— Цим і відрізняється Добро від Зла. Зло завжди може розгледіти щось позитивне, — промимрила Анаділь.
— Я не хочу видатися неввічливою, професорко, але здається, це ви маєте вигадувати план, — озвалася Дот. — Ви Декан і, по суті, ми всі досі ваші учні.
— А ви поводитеся геть не як Декан, — прошкабарчала Естер. — Сидите там уже десять хвилин поспіль і не зронили ані слова.
— Бо я намагалася подумати... — почала було Даві, але Естер урвала її.
— Я знаю, що феї-хрещені звикли долати проблеми за допомогою пилку піксі та чарівних паличок, але чари нам тут не допоможуть, — Естер відчувала, що її демон стає дедалі гарячішим, вона перевела своє роздратування на Декана. — Ви викладали в Школі, де Добро завжди перемагало, і, ймовірно, зараз не можете усвідомити, що Зло насправді взяло верх. Зло, яке прикидалося Добром. І в моїй книжці це називається шахрайством. Але воно перемогло. І якщо ви не прокинетеся й не второпаєте, що ми боремося з тим, хто грає не за правилами, то жоден із ваших планів не спрацює.
— Особливо без вашої поламаної кришталевої кулі, — додала Анаділь.
— І поламаної чарівної палички, — докинула Дот.
— У вас хоча б Мала пошуків залишилася? — запитав Горт у Даві.
— Вочевидь, теж поламана, — пирхнула Анаділь.
— Як ви смієте так розмовляти з нею? — вибухнула Беатрікс. — Професорка Даві присвятила життя учням. Ось чому вона зараз опинилася в камері. Ви знаєте, що вона хвора — тяжко хвора — і що Мерлін наказав їй залишатися в Школі, коли Змій нападе на Камелот. Але вона все одно приїхала, аби захистити нас. Усіх нас. Добрих і Злих. Вона працює в Школі вже, — Бсатрікс кинула погляд на сиве волосся й глибокі зморшки, — хтозна-скільки, а ви розмовляєте з нею, наче вона вам щось завинила? Ви б стали так розмовляти з леді Лессо? Леді Лессо, яка загинула, захищаючи професорку Даві? Вона б хотіла, аби ви довіряли її найкращій подрузі. І допомагали їй. Отже, якщо ви поважали Декана Зла, вам краще поважати Декана Добра.
У камері запанувала тиша.
— Вона подолала довгий шлях від дурепи, яка обожнювала Тедроса в першому класі, — пошепки звернулася Дот до Анаділь.
— Замовкни, — пробурмотіла Естер.
Але професорка Даві пожвавішала, зачувши ім’я леді Лессо. Вона поправила зачіску й просунулася крізь ґрати, аби наблизитися до учнів.
— Естер, це природно сердитися, коли відчуваєш безпорадність. Так, як зараз. Але послухайте. Байдуже, якими похмурими здаються речі, Ріан — не Рафал. Він не демонстрував чарів і не захищений закляттям безсмертя, як Рафал. Ріан отримав усе це виключно завдяки брехні. Він збрехав про те, звідки він родом. Про те, ким він є насправді. І я навіть не сумніваюся, що він вводить усіх в оману, говорячи про свої права на трон.