Саме так, як робили реальністю казки, вірячи в них, передаючи їх із вуст в уста, стверджуючи, що казки належать їм.
Ось чому людям був потрібен Казкар, аби скеровувати їх. Бо казки — неймовірно потужна річ. Софі знала це з власного досвіду. Спробуй-но написати її сам, замість того аби дозволити перу написати її... і станеться дещо вкрай погане. І це було правдою.
Але так легко припинити вірити в правду.
Так легко повірити в силу Чоловіка, а не Пера.
Назовні все здригнулося від грому, Софі визирнула у вікно, над повідомленням про арешт Агати розгорталися тонкі чорні хмари, схожі на щупальця. На коротку мить Софі зраділа, замислившись, чи не викликані хмари чимось іншим, окрім погодніх примх... Але потім карета рвучко розвернулася і дівчина побачила натовп.
Вулиці були запруджені вщент, люди стояли в п’ять рядів, шалені й некеровані. Прекрасна німфа з м’ятно-зеленою шкірою, укритою сріблястими зірками, вимахувала написом: «КОРОЛЬ РІАН, РОЗПИТАЙ МОЮ ІСТОРІЮ!» Поряд химерне кудлате створіння тримало свій:
Був навіть гном у накладних вусах і кожусі, який, безумовно, хотів приховати зовнішність...
Куди б Софі не кинула оком, звичайні громадяни голосно вимагали в Левогрива розповісти їхню історію, наче Казкар більше не мав значення, його замінило перо, до якого нарешті вони стали небайдужими.
Обіцянка Ріана справдилася — нове перо стало провідним світлом Лісів.
І Софі більше не могла визначити, хто належав до Добра, а хто до Зла, як це було раніше. Раніше племена трималися окремо, вирізнялися не лише одягом і манерами, а й взаємною ненавистю одне до одного. Ось чому вони обожнювали Казкаря. Перо розповідало казки лише про декількох обраних, але змушувало решту Лісів робити свій внесок у результат. Бо змушувало вести рахунок перемог і програшів. Бо змушувало дві сторони змагатися за славу.
Так було, допоки Ріан не об’єднав мешканців Лісів новим пером.
Пером, якому було байдуже, чи ти відвідував відому Школу.
Пером, яке дало кожному шанс на казку.
Тепер Щасливці й Нещасливці носили однакові маски Лева, капелюхи, сорочки, вимахували дешевими копіями Левогрива. Дехто маяв написами з іменами Царини й Ірісто, нових зірок Лісів. Купи підлітків, Добрих і Злих, вигукували, підпалюючи стоси «Кур’єра Камелота», того, що повідомляв про Агату та її «армію». Поряд делегація з Будгави співала «Гімн Леву», жбурляючи троянди в Ріанове вікно. Вартові у формах Камелота охороняли дорогу, тримаючи натовп якнайдалі від карети, а купа покоївок у білих сукнях і капелюшках роздавали примірники «Казки про Софі й Агату», а натовп простягав їх Софі, намагаючись привернути її увагу. Здавалося, книжки виблискували під чорними дощовими хмарами, літери були викладені рубіновим і золотим...
Софі вибалушила очі.
Збентежена, вона опустила шибку, вихопила примірник із чиїхось рук і швидко зачинила вікно.
Вона витріщилася на обкладинку.
КАЗКА ПРО СОФІ Й АГАТУ
У РЕДАКЦІЇ ЛЕВОГРИВА
Софі погортала сторінки й побачила, що вся казка була переказана з точки зору Ріана, із гарними малюнками тих самих блакитних і золотих кольорів, що й килим у Тронній залі. Коротенька казка була скупа на деталі, але пропонувала розповідь про скромного хлопця, який зростав у невеличкому будиночку в Лисячому лісі з братом Джапетом, вони вдвох здалеку спостерігали, як шириться легенда про Софі й Агату. Незважаючи на доброту Ріана, хлопчика завжди вабило до Софі, дівчини, яку він уважав відважною, гарною й розумною, а Агату навпаки — зарозумілою всезнайкою, яка зрадила Софі й викрала її принца. Але зрештою, саме Агата отримала щасливе закінчення. Це вона претендувала на трон Камелота разом із принцом, який зрадив Софі, а сама Софі погодилася на самотнє майбутнє.
І всі подумали, що на цьому історія закінчиться, навіть сам Ріан...
...але одного дня в його дім прийшли три таємничі жінки й розповіли Ріану правду, що він справжній спадкоємець Артура і Єдиний Істинний Король, якому судилося правити Лісами вічно. І не лише це — жінки сказали йому, що він мав рацію щодо Софі, що саме вона заслуговує стати королевою Камелота, а не Агата. Саме Софі має право одержати принца. Але принц — це він, а не Тедрос. Тимчасом як Агата й Тедрос — підступні узурпатори, що принесуть ганьбу королівству Артура й руйнування Лісам. І саме Ріан, законний король, має їх зупинити.