Ріан їм не повірив. Але жінки повідали ще дещо.
«Невдовзі настане день, коли Ріан буде змушений залишити старе життя, — сказали вони. У цей день меч повернеться в камінь, чекаючи, коли Єдиний Істинний Король звільнить його. І саме він той Єдиний Істинний Король».
«Як це може бути правдою?» — думав Ріан.
Але як і обіцяли жінки, настав день, коли Екскалібур повернувся в камінь.
Ріан не знав спокою, не дізнавшись правди... щодо того, чи він справжній син короля Артура... чи він виправить закінчення казки заради Софі, посівши місце Тедроса... чи Екскалібур повернувся в камінь заради... нього.
Звідси казка розповідала історію Софі, але спотвореними уривками — Ріан під маскою «Лева» рятує королівства від небезпечного Змія... Тедрос дедалі дужче заздрить Леву... Агата все більше заздрить Софі... Софі приймає обручку Ріана, єднаючи Добро і Зло... Ріан звільняє меч із каменя...
Софі опинилася на останній сторінці, там, на малюнку, обезголовлені Тедрос і Агата стікали кров’ю, а Софі цілувала Ріана, вони обоє стояли у весільному вбранні, а над їхніми головами сяяв, наче зірка, Левогрив...
КІНЕЦЬ
У Софі зайшлося серце, у роті пересохло.
Вона не розуміла, що в казці Ріана правда, а що брехня. Усе було перекручено й перевернуто догори дриґом, навіть частини її власної казки, тож вона ледве впізнавала саму себе. Якщо мешканці Лісів читатимуть це, останні симпатії до Тедроса й Агати зникнуть... разом із будь-якою надією переконати людей, що вони коронували неправильного короля.
Серце обірвалося, коли вона підняла очі й побачила, що Горт, Вільям і Богден витріщаються на книжку з таким самим виразом, безсумнівно, прочитавши все одночасно з нею.
Софі повільно розвернулася до Ріана, який увесь час спостерігав за нею з підступною посмішкою. Карета під’їхала до церкви, і король м’яко взяв її долоню, наче більше не очікував жодного опору. Потім він відчинив двері, і їх зустрів вибух привітань. Король поцілував руку Софі, наче був її казковим принцом.
10 Немає лиха без добра
Якщо хтось із них хоча б смикнеться, убий, — наказав Ріан ковзуну, що сидів на Гортовому вусі, залишаючи хлопців у кареті разом із безжальним вугром.
Щойно двері зачинилися, Софі побачила, як ковзун почав різати хлопців заради розваги, а Горт відбиватися руками й ногами. Водночас кучер скерував карету далі дорогою, і вона зникли з очей.
Тепер Ріан вів її до церкви, повз загату королівського транспорту з інших королівств. Тут були навіть кришталеві карети, летючі мітли, кораблі й велетенська слизька ропуха.
Потемнілим двором промчав холодний вітер, і Софі зіщулилася в своїй білій сукні. Вона відчувала, як Ріан випнув груди, позуючи перед натовпом, але раптом щось відволікло їхню увагу, погляди всіх присутніх спрямувалися вгору.
— Що там? — пробурмотів Ріан, тягнучи Софі до церкви, Бібі, яка стояла на варті біля дверей, кинулася з’ясовувати.
Володарі королівств повставали з лав, а Ріан зупинився, аби привітати кожного.
— Ви кажете, що спіймали принцесу Тедроса, — заговорив показний чорношкірий ельф із гострими вухами, одягнений у туніку з діамантами й рубінами. — Жодної правди в чутках про «повстанську армію»?
— Єдина правда — Агата ридає в моєму підземеллі, поки ми розмовляємо,— промовив Ріан.
— І ви досі вважаєте, що вона й Тедрос стоять за нападами Змія? Що вони платили злодіям? — запитав ельф. — Ви зробили неймовірно сміливу заяву під час Королівської Ради. Не скажу, що всі вам повірили.
— Напади припинилися, чи не так? — жваво відповів Ріан. — Гадаю, що ув’язнення Агати й Тедроса неабияк вплинуло на цей факт.
Ельф почухав вухо, замислившись. Софі помітила на його руці срібну каблучку з незрозумілим написом.
— До речі, про Королівську Раду, — продовжив Ріан, — ви подумали над моєю пропозицією?
— Що тут думати. Аевогрив, може, і надихає мешканців Лісів, але Школа Добра і Зла — це наша історія, — промовив ельф упевнено й твердо. — Зруйнуємо Школу, і Казкар залишиться без захисту. Без цілі. Його казки про випускників Школи — основа Лісів. У його казках уроки для нашого світу, які ми маємо засвоїти. Завдяки їм Ліси рухаються вперед. Ваше перо не може замінити це, байдуже, наскільки люди захоплені розповідями вашого пера.
Ріан посміхнувся.
— А що, як Левогрив напише історію в небі, щоб усі побачили могутнього короля-ельфа з Ладельфлопу, його благородне правління своїми людьми? Людьми, які, як я чув, украй обурені, що ви не доклали зусиль, аби зупинити Змія? Можливо, тоді я отримаю ваш голос.