Софі подивилася на ноти перед собою.
О, СВЯТИЙ ЛЕВЕ
ХВАЛЕБНА ОДА БУДХАВИ
Вона крадькома глипнула на своїх учнів — вони були напружені, стояли з розширеними зіницями. І лише Валентина здавалася спокійною, керуючи хором, вона кинула важкий погляд на Софі, ніби нагадуючи про її вихід. Серце Софі калатало так тяжко, що вона відчувала його в горлі... не лише тому, що гадки не мала, що станеться, коли настане її черга, але тому, що розумілася на нотах так само добре, як на виготовленні шаф, тобто ніяк. Валентина підняла руку й дала сигнал, почавши з органіста. Аджа вступив на два такти раніше, решта на два такти пізніше...
Софі бачила, Ріан вирячився так, ніби його пристрелили. Поважні гості відсахнулися на своїх сидіннях. Церква здригалася від найжахливішого співу, яке чуло людство, наче хтось тягнув за хвости цілу родину котів. І що гірше вони співали, то більш роздратованою ставала Валентина, схоже, такий спів ставив їхній план під загрозу, а тут іще Аджа почав вихиляти стегнами, чи то нервуючи, чи то щоб відволікти присутніх від цього жаху. Софі так само намагалася перекрити хор, але брудний Малі волав так гучно, немов помираючий гірський козел. Деван, сам гарнюній, наче квітка, мав голос єті, а його подружка Лараліза видавала безперервне хрипле виття, наче зламаний біс із табакерки. І що найгірше — кам’яні стіни безжально відбивали галас, наче це була не церква, а катівня шумом. Змертвіла Софі підняла ноти до обличчя, аби не бачити глядачів, а вони не бачили її, але тепер на рівні очей вона помітила Берта й Беккетта, які повзли, немов таргани, шахтою над головою.
Софі шмагнула очима до Ріана, який не помічав шпигунів у масках, бо вже підвівся з трону, аби зупинити це пекло.
Перелякавшись, Софі розвернулася до Валентини, яка помітила наближення Ріана й прискорила ритм, почавши жвавіше вимахувати руками, її підлеглі почали торохтіти пісню, наче перегодовані бурундуки, органіст намагався встигати за ними, а хор стрімко продовжив:
Софі впала на підлогу.
ХРЯСЬ! ХРЯСЬ! ХРЯСЬ! Церквою, немов феєрверки, вибухнули зелено-жовті бомби, змусивши гостей сховатися під лавками. Деван і Лараліза притиснули Софі до підлоги, над ними розліталися іскри, а церкву наповнили крики присутніх. Ошелешена Софі прикрила вуха, очікуючи наступного вибуху...
Але нічого не сталося.
Софі підвела голову. Глядачі теж, крики вщухли.
А потім з’явився сморід.
Схожий на випари від палаючої купи гною... сморід був такий потужний, що знову почулися крики, тепер повні смертельного переляку люди юрбою кинулися назовні...
— Давай! — вигукнув Деван Софі й потягнув її до дверей, а Лараліза намагалася розчистити їм шлях, відштовхуючи геть пишно одягнених королівських осіб.
— Скористайся сяйвом пальця, — гаркнула Софі, затискаючи ніс.
— Наш керівник Лісової групи ще нас не навчив цього! — сказала Лараліза, буцнувши головою королеву-відьму. — Ми відстаємо від іншої групи...
Циклоп у королівських шатах відкинув дівчину, прориваючись до виходу, Лараліза відлетіла спиною в натовп.
— Одноокий кретин! — скипів Деван, кинувшись до неї.
— А як же я? — скрикнула Софі, захоплена тиснявою.
Сморід у церкві був такий огидний, що королі непритомніли, королеви затуляли обличчя мантіями, а принци розбивали скляні вітражі, аби втекти разом зі своїми принцесами. Софі, побачила, як нагорі Берт і Беккетт запалювали ще одну гнійну бомбу.
«Я маю вибратися», — Софі задихалася, вона натягнула комір сукні на ніс. Але двері все ще були задалеко...
Повз промчав Льодяний велетень із Крижаних рівнин, розкидаючи людей, він рвався до виходу. Софі помчала за ним, наче миша за слоном, велетень розмахував праворуч і ліворуч, на великій блакитній руці спалахувала така сама каблучка, яку вона бачила на королю-ельфі й королеві Джант-Джолі. Між ногами велетня Софі побачила двері й чисте небо за ними — повітря назовні розітнула комета, спіраль синього й рожевого кольорів, наче сигнал моряків...
«Берт і Беккетт закидають бомбами й вулицю?»
Раптом вона помітила Берта й Беккетта, які, скориставшись мотузкою, спускалися кам’яною стіною до дверей, а потім, зойкнувши, змінили напрям, бо Аран, Веслі та ще декілька піратів полізли на мотузку, аби спіймати їх.