— І де ж це місце? — із викликом запитала професорка Шікс, указуючи вузлуватим пальцем на кулю. — Покажи нам.
— Не можу. Принаймні зараз, — похитала головою Агата, її вдавана впевненість уперше дала тріщину. — Даві казала, що куля поламана, її можна використовувати лише короткий час, а потім вона вимикається. Нам потрібно заощадити час, перш ніж учні дістануться Камелота й подадуть сигнал.
— І ви знаєте, як користуватися кулею? — скептично запитала професорка Анемона.
— Ну, е-ем, якщо ви вже згадали... є ще одна проблема... — Агата смикнулася. — Я не можу її ввімкнути.
У кімнаті запанувала тиша.
— ЩО? — вирвалося в Кастора.
— Вона світилася, коли я втікала з Камелота... тож я гадала, що вона працює... — затиналася Агата. — А зараз я взяла її до вбиральні, вимахувала там нею, трясла, перевертала — і нічого...
Кастор кинувся до неї з вишкіреними зубами.
— ТИ ЩОЙНО ВІДПРАВИЛА МОЇХ УЧНІВ У ЛІГВО ЛЕВА, ПОКЛАДАЮЧИСЬ НА КРИШТАЛЕВУ КУЛЮ, ЯКОЮ НЕ МОЖЕШ КОРИСТУВАТИСЯ?
Агата втекла за інший бік столу.
— Ви ж учителі... Ви знаєте, як її ввімкнути...
— Ми не можемо нею користуватися, ти, пришелепкувата дурепо! — накинувся Менлі, його злостива гримаса повернулася на обличчя. — Нею може користуватися лише Клариса! І ми б тобі це розповіли, якби ти спробувала запитати нас перед тим, як ризикувати життями учнів!
Агата почервоніла, немов троянда.
— Я гадала, Мерлін теж із нею працював!
— Ти б менше думала й більше навчалася! — шмагнув Менлі. — Аби зробити кришталеву кулю, провидець бере частку душі феї-хрещеної й змішує із частками власної. Це означає, що фея-хрещена може використовувати лише кулю, створену для неї. Аби запустити її, Клариса мала тримати її нерухомо на рівні очей і зазирати в центр. Лише так вона працюватиме. Якщо фея-хрещена хоче надати доступ до кулі ще комусь, то ще під час створення наказує провидцю надати доступ певній особі. Якщо Мерлін користувався кулею Даві, то Клариса обрала його Другим користувачем. Більше ніхто не змусить кулю працювати. Ніхто. Тобто лишень якщо Даві не назвала одного з нас Другим користувачем ще до того, як прийшла викладати в цій Школі.
Агата не вірила почутому.
— Але ж має бути інший шлях...
— Та невже? Давай-но подивимося, — знущався Менлі, практично сходячи піною.
Він рвучко відкрив торбину Даві, покопирсався навколо Тедросового кітеля, потім витягнув із нього курну кулю завбільшки з кокос, усю в подряпинах, із довгою, кривою тріщиною на блакитному склі. Менлі підняв її до очей.
— Подивись! Вона не працює! Як щодо Уми? Ти зможеш її запустити?
Він тицьнув кулю принцесі.
— На жаль. Ні. Еммо? Ні. Шебо? Ні. Касторе? Юбо? Александре? Румі? Ні, ні й ні. Як я сказав, вона абсолютно, зовсім нічого не варта...
Він штовхнув її до Агати, торкнувши ніс дівчини...
Куля засвітилася.
Від несподіванки Менлі впустив кулю, але Агата встигла її впіймати, піднявши кулю до обличчя. Сфера засяяла зимовою блакиттю, немов люмінесцентна крига, дівчина зазирнула всередину, там вирувала срібна імла.
— Гадаю, потрібно було потримати її нерухомо, — видихнула Агата.
Ошелешені вчителі зібралися навколо.
— Це неможливо, — прохрипів Менлі.
Але зараз імла набувала форми, тягнулася до Агати з кулі, змоклі долоні дівчини залишали патьоки на склі.
— Даві не могла назвати її Другою! — пробелькотіла професорка Анемона. — Дівчина ще не народилася, коли кулю зробили!
Імла повільно сформувалася в примарне обличчя, яке притискалося до подряпаного скла, удивляючись в Агату порожніми очницями. Примарне обличчя було розпливчастим і щомиті миготіло, наче стався якийсь магічний збій, але що ближче Агата придивлялася до обличчя, то дужче воно здавалося чимось середнім між рисами професорки Даві й когось дуже знайомого... але кого, дівчині не вдавалося вловити...
А потім воно заговорило низьким, металевим голосом, який теж уривався, тож Агаті довелося складати слова до купи.
Агата вже було роззявила рота...
Раптом кулю вирвали з її долонь і кришталь потемнів.