Мало-помалу пил осів, і стало видно три стіни похмурої в’язниці, усередину, немов спис, проривався промінь сонця.
Горт, Богді й Лейтен лежали на уламках обличчями додолу, вони зі стогонами поворухнулися.
Але Агата дивилася не на них.
Вона дивилася на блідого хлопця зі скляними очима, укритого кров’ю й синцями, який повільно піднявся з кутка, побачивши сонячне світло, наче зачумлений маревами.
— Агато?
В очах принцеси забриніли сльози.
— Тедросе, послухай. Усе, що я сказала тієї ночі перед битвою... усе, що я сказала Софі... це вплив тієї миті. Я була налякана й зневірена. Насправді я думаю про тебе інакше...
— Ти прийшла по мене. Лише це має значення, — сказав Тедрос, задихаючись від емоцій. — Я не думав, що існує спосіб. Але ти знайшла його. Звісно ж, знайшла. Бо ти це ти. І тепер ти тут...
Він закинув голову.
— І багато інших. О, я бачу Юбу... Кастора... Ти в Школі?
— Поки що, — поквапливо відповіла Агата. — І ти невдовзі теж тут опинишся. Ти поранений, і вчителі зцілять тебе.
— А я виглядаю так само погано, як почуваюся? — запитав Тедрос.
— Усе одно ти гарніший за Ріана, — сказала Агата.
— Гарна відповідь. А Софі?
— Група першокурсників відволікатиме Ріана достатньо довго, аби звільнити її. Коли опинишся в Школі, у нас буде досить часу на балачки. Ти маєш вибиратися звідти, Тедросе. Ти, Даві й решта.
Але Тедрос продовжував дивитися на неї, наче вони мали весь час світу. Агата теж відчувала, як провалюється в Тедросові очі, немов між ними не було жодного бар’єру.
— Е-ем... хлопці?
Тедрос розвернувся до людини-вовка, який підняв голову від підлоги.
Горт указав лапою.
— Вони йдуть.
Раптом Агата помітила, що зусібіч кристала погойдуються тіні, а отже, підземелля оточують.
— Звільнімо решту! — закричав Тедрос Горт у, який пострибав за принцом коридором до інших камер.
Богді й Лейтен підвелися з підлоги, шкутильгаючи слідом, але Горт відштовхнув їх...
— Покличте стімфів, йолопи!
Богді розвернувся, вистріливши синій спалах у небо крізь діру повз піратів, які вже хотіли зістрибнути до підземелля. Кулю Агати затьмарили нові хмари пилу й каміння, затуливши картинку. Вона бачила, як Лейтен відбивається від вартових заклинаннями приголомшення, але його сяйво було вже недостатньо сильним, аби зупинити їх. Пірати накинулися й схопили його, скрутивши м’язистого першокурсника захватом шиї, і повністю затулили Агаті огляд.
Одночасно бульбашка всередині кришталевої кулі потьмяніла ще на два відтінки. Дівчина тепер майже нічого не бачила, зв’язок мав ось-ось розірватися.
Коридором лунало рейнсько Горта, одночасно зі скреготом металу, що ламався. У хаосі чулися розрізнені голоси.
— Сюди! — волав Тедрос.
— Ніколо, позаду тебе! — вигукнула професорка Даві.
— Злізь із мене, тварюко! — кричала Кіко.
Вереск стімфів заглушив їх усіх.
У підземеллі ще раз вибухнули уламки, запорошивши кристал Агати. Куля знову замерехтіла, і пил перетворився в сріблясте марево, повільно сформувавшись у примарну маску...
— Я більше, їх не бачу, — видихнула Агата.
— Стімфи запізнилися, — сказала принцеса Ума, спавши з лиця. — Вони не заберуть усіх.
— Вони мають, — запанікувала Агата. — Якщо ми когось залишимо, Ріан стратить їх!
— МИ МАЄМО ВИРУШАТИ НЕГАЙНО! — вибухнув Кастор, кидаючись до дверей. — МАЄМО ЇМ ДОПОМОГТИ...
— Ви нізащо не встигнете, — озвався Юба.
Кастор заціпенів.
У бібліотеці стало тихо, учні і вчителі замовкли.
Агата глибоко вдихнула й подивилася на свою армію.
— Можливо, ми не зможемо дістатися до них, — сказала вона. — Але я знаю, хто зможе.
Професорка Анемона прочитала на її обличчі.
— Ви переоцінюєте її доброчесність, Агато. Вона рятуватиме себе, за будь-яку ціну. І байдуже, хто там залишиться. Вона буде в Школі на першому стімфі.
Агата не слухала. Цей урок вона засвоювала багато разів — дружбу не можна пояснити. Таку, як їхня. Зв’язок між ними був занадто глибокий, аби інші зрозуміли.
Вона знову подивилася на кристал, срібна примара всередині наблизилася, швидко тьмяніючи, у неї залишилося сил лише на одне бажання...
— Покажи мені Софі, — наказала Агата.
І ось на даху Агата притулилася до листяної скульптури короля Артура, усе ще думаючи про його сина.
Він не має бути одним із тих, хто залишився.
Він знайде шлях повернутися до неї.
Чийсь голос вирвав її з трансу: