— Здається, Тедрос має рацію щодо захисту цієї кімнати.
За якусь мить шпилька Ніколи зламалася просто в замку.
Аджа й Валентина стояли біля басейну, тицяли в запліснявілу воду чоботом Валентини.
Уся ця колотнеча вивела Тедроса зі ступору. Він засуджував своїх товаришів, хоча сам не зробив нічого, аби допомогти їм. Тимчасом як Агата втекла, Агата дісталася Школи, Агата повернулася, аби його врятувати, Агата зробила все, все, все. А чи він зробив хоча б щось для неї? Для решти? Ось чому він опинився в цій кімнаті. Ось чому втратив корону. Бо він такий самозакоханий, самовпевнений тюхтій, що ніколи не робив того, що має робити король, — він не ставав очільником.
Тедрос підвівся на ноги.
— Послухайте, ми не можемо скористатися чарами, аби вибратися звідси, але, може, можна вигадати щось інше.
— Ми ж щойно вирішили, що виходу звідси не існує? — пробурмотіла Даві.
— Тоді ми проб’ємо цей вихід, — рішуче промовив Тедрос. — Чи має хтось якісь особливі здібності?
Професорка Даві випрямилася.
— Гарна думка, Тедросе! Аджа й Валентина. Ви ж Нещасливці. У чому ви вправлялися на уроках професорки Шікс?
— Я можу лазити по деревах гуанабани, — повідомила Валентина.
— Я запитую про твою лиходійську здібність, роззяво, — урвала Даві. — Ту, яку ти розвивала в Школі!
— То саме це я й розвивала в Школі, — повторила Валентина.
Даві стиснула губи, потім розвернулася до Аджі.
— Тепловидіння, — промовив хлопець із полум’яним волоссям. — Я можу бачити крізь тверді об’єкти.
— Ти можеш побачити крізь цю стіну? — нетерпляче запитав Тедрос.
Аджа вирячився на стіну з великих мармурових блоків, кожен завбільшки з невеличке вікно.
— Я бачу... чорний ставок... Софі, неймовірно розкішна у білому хутрі і хустинці, занурена у думки, вона годує качок... може, вигадує план, як нас урятувати...
— Ми в підвалі, — прогарчав Тедрос. — У замку немає ставків, тим паче чорних. І коли я бачив Агату в кришталевій кулі, вона сказала, що твої друзі рятують Софі з церкви. Вона зараз у безпеці, у Школі.
Аджа відкинув волосся.
— Я бачу те, що бачу.
— Ти жодного разу не вгадав. Жодного! — пирхнула Валентина. — Може, тобі потрібна інша здібність. Наприклад, цілування дупи Софі.
— Хтось іще має здібність? — продовжила професорка Даві.
— Ворожіння, — сказав Богден.
— Це й моя здібність теж, — докинув Вільям, дістаючи карти Таро.
Тедрос згадав їхнє пророцтво про подарунки... Хлопці попереджали його, аби він остерігався їх... і саме «подарунок» Ріана Тедросу дозволив негіднику витягнути Екскалібур із каменя й викрасти Тедросову корону...
Тедрос глипнув на двох хлопців із новою цікавістю.
— Запитайте карти, чи ми виберемося з кімнати.
Богден розклав карти:
— Так.
— І це станеться невдовзі, — сказав Вільям.
Очі Тедроса засяяли.
— Запитайте карти, як нам це зробити! Запитайте, що допоможе нам вибратися з Королівського грота!
Богден і Вільям подивилися на карти... потім один на одного... потім на Тедроса...
— Картопля, — сказали хлопці.
Усі в кімнаті вибалушили очі.
— Картопля? — повторив Тедрос.
— Схоже, вони розуміються на Таро так само, як на конях, — озвалася професорка Даві. — А ви, Ніколо?
— У Читачів немає здібностей, — вирвалося в Тедроса, він спостерігав, як дівчина шукає в стінах розгойдані блоки.
Нікола озирнулася на нього.
— Ага, але ж твоя подружка — Читачка, а з неї набагато більше користі, ніж з тебе.
Тедрос скривився... а потім пожвавішав.
— Вона має рацію. Агата звільнила наших друзів, використавши кришталеву кулю Даві за тисячі миль звідси. Вона щось вигадала. Тож ми теж маємо щось вигадати.
— Кришталеву кулю? Агата використала мою кришталеву кулю? — пирхнула Даві. — Це безглуздя.
— Безглуздя чи ні, це спрацювало, еге ж? — сказав Тедрос.
— Ні, я маю на увазі, вона не може користуватися моєю кулею, — зауважила Декан. — Ніхто не може, окрім мене. Я не визначила Другого користувача, коли її створювали. Куля б ніколи їй не відповіла.
— Ну, я бачив її всередині кулі, — зауважив Тедрос.
— Я теж, — озвалася Валентина.
— Може, це якась інша кришталева куля... — припустила Даві.
— Будемо сподіватися, бо ця поламана, — пирхнув Аджа. — Увесь час збоїть і тримає з’єднання лише декілька хвилин.
Даві спала з лиця.
— Але... але... Агата не може знати, як користуватися моєю кулею! Це неможливо. Якщо вона це робить, дівчина в смертельній небезпеці! Та кришталева куля майже вбила мене! Вона не працює. Не так, як має. Мабуть, Агата забрала її, коли я приїхала до Камелота! Я маю поговорити з нею... маю сказати, що не можна її знову використовувати...