«Якщо пірати піднімуть очі, то одразу помітять мене й моїх підопічних у тунелі. Ми маємо забиратися з переходу негайно...»
— Зажди! — зойкнула Дот, рвучко зупинившись.
— Ми не маємо часу чекати! — заперечила Агата.
— Ні, поглянь, — кинула Дот, притиснувши долоні до скла. — Це Кей.
Агата опустила погляд на колишнього вартового Тедроса, який очолював піратів. Він тримав у руці меч, видираючись угору на пагорб до дверей замку Школи Добра. Схоже, ані Кей, ані його лейтенант не квапилися, так само, як і жоден із розбійників, які розсипалися позаду них, наче їм зовсім не потрібно було шукати Агату. Наче вони чекали, що вона сама прийде до них. Їхні дії викликали в Агати тривогу. Вона придивилася.
— Це Кей водив мене на побачення до «Красуні і Частування», — сумно промовила Дот. — Він перший, хто поцілував мене.
— Той парубок поцілував тебе? — перепитав Боссам. Пріянка буцнула його ногою.
— Лише для того, щоб підсипати мені щось у напій і вкрасти ключі, — хлипнула Дот. — Ось як Змій утік із таткової в’язниці. Краще б йому не зустрічатися зі мною, бо я... — вона помітила, що Агата пильно . дивиться вниз. — Знаю, він занадто гарний, еге ж?
Але Агата дивилася не на Кея.
А на його лейтенанта. Низенького, опецькуватого чоловіка в коричневій мантії, із рудою бородою та ще рудішим обличчям, який був не схожий на пірата, а радше нагадував зловісного брата Санта Клауса. Над його відкритою долонею плавала гладенька скляна куля, він і Кей зазирали в неї, наче в компас, поки йшли. Скляну кулю заповнювало фіолетове світло... таке саме, яке на очах Агати зруйнувало щит Менлі...
— У нього кришталева куля, — сказала Дот. — Менша за ту, що в Даві. Це означає, що він новачок. — Вона кинула погляд на торбину на руці Агати. — Старі кулі завбільшки, як брили.
В Агати були синці, які це підтверджували.
— Я гадала, що лише фея-хрещена може користуватися кришталевою кулею, — озвалася Пріянка.
— Фей-хрещений теж, — нагадав Боссам, кліпаючи третім оком. — Цей, мабуть, надзвичайно сильний, бо прорвався крізь щит професора Менлі.
— Але що капітан варти Камелота робить із кришталевою кулею? — запитала Пріянка.
— Я звідси не бачу, — промовила Агата, напружено вдивляючись.
— Ми можемо використати заклинання віддзеркалення, — проторохтіла Дот. — Я спостерігала за Естер, коли вона робила це в підземеллі...
Її палець засвітився, і вона притиснула його до скла, потім заплющила очі, аби викликати потрібні емоції.
— Reflecta asimova!
Її палець розбризкав хмаринку фіолетового туману, що сформувався у двовимірну проекцію, яка зависла в переході над головами дітей.
— Це приближене зображення того, що вони бачать у кришталевій кулі, — промовила Дот.
Агата спостерігала, як у проекції вирує фіолетовий туман, неохоче відтворюючи різні сцени: замок... міст... ліс... а потім він, схоже, остаточно визначився — тунель... а всередині скупчилися тіла...
Зображення набуло різкості, показуючи хлопців і дівчат у нових формах, із гербом лебедів на грудях... яких вела висока бліда баньката дівчина з коротким волоссям...
Дівчина, яка дивилася в проекцію такої самої сцени.
В Агати зупинилося серце.
— Вони... бачать нас, — видихнула вона.
Люди Ріана не шукали її, бо не мали в цьому потреби. Кришталева куля вказала їм точне місце.
Агата й решта повільно подивилися вниз крізь скло.
А на землі Кей і його супутник повільно підняли очі.
Із піратських луків вирвалися стріли, полетівши в Агату й учнів. Загарбники наближалися занадто швидко. Часу втікати не було. Агата розкинула руки, марно намагаючись затулити дітей, коли стріли вдарили...
Вони відскочили від скла, дзенькнувши, і забриніли на різні лади, немов розірвані струни арфи. Стріли застигли в повітрі, раптом спалахнувши таким же рожевим сяйвом, як і скляний перехід, — увімкнувся захист замку. Потім зачаровані стріли розвернулися й зі свистом полетіли назад і прошпилили декількох піратів, але Кей і решта встигли знайти укриття.
Одначе дві стріли очікувально зависли над полем, наче обираючи собі ціль...
Зіщулившись на землі, фей-хрещений змахнув долонею над кристалом, створюючи в ньому фіолетову ватру. Куля затремтіла в його руці, вир у ній запалав яскравіше і яскравіше. А потім вона вистрілила палаючою сферою в перехід із Агатою, прагнучи знищити його, немов бомба.
Останні дві стріли злегка затремтіли в очікуванні, наче не хотіли помилитися...
А потім завдали контрудару: одна прошила серце фея-хрещеного, а інша — його сяючу кришталеву кулю, розбивши її на тисячі уламків.