— У вежах Добра немає нікого!
— Отже, потрібно ввірватися до Школи Зла!
— Присягаюся, вони ховаються в Блакитному лісі, як кроти!
Кастор повз на животі підлогою переходу, наближаючись до вікна вежі Директора, яке було за десять футів над їхніми головами. Зі свого місця Агата нічого не бачила всередині вежі.
Кастор заціпенів під вікном, важко дихаючи.
— Це великий стрибок, Касторе. А ви поранений, — прошепотіла Агата. — Ви впораєтеся? Так, щоб нас не помітили?
Кастор зціпив зуби.
— Зараз побачимо.
Затамувавши подих, він скочив на лапи й відштовхнувся від містка. Поранена лапа підкосилася, і стрибок вийшов закоротким. Він зачепив головою стіну, животом важко проїхався підвіконням і через це заскиглив від болю, мало не здувши дівчат із язика, а потім потягнувся вперед і заволік лапи всередину вежі, плюхнувшись мордою на білий пухнастий килим.
— Ти це чув? — вигукнув позаду пірат.
— Що саме?
— Собаку, тупак! Чув його ось там!
Кастор розтиснув лапу, відпускаючи Пріянку й Боссама. Потім роззявив щелепу — Дот і Агата вислизнули разом із цівкою слини.
А потім пес випустив останній болісний стогін...
— Скажіть братові, що він може забрати тіло... — і знепритомнів.
— Досі дихає, — почула Агата Юбу.
Розпластана на спині, Агата змахнула слину з очей і побачила, що всі першокурсники скупчилися у вежі Директора, тепер уже розкішній спальні Декана Софі, де вони ховалися, зіщулившись нижче ліній вікон, аби їх не помітили пірати ззовні. Куди не глянь, повсюди були учні — вони набилися в гардеробну Софі між стелажами зі взуттям, визирали із дзеркальної ванної, немов сови, кліпали з-під ліжка. У кутку Казкар малював у розгорнутій книжці, срібне перо націлилося на Агату, а потім повернулося до письма, наче намагалося встигати за перебігом подій.
Водночас учителі скупчилися навколо Кастора.
— Стріла поцілила в м’яз, — сказав Юба решті.
— Із ним усе буде гаразд? — напружено запитала Агата, відкидаючи вбік торбину Даві.
— Він утратив забагато крові, щоб донести вас сюди, — повідомила принцеса Ума, вона обв’язала хусткою задню лапу Кастора, аби прикрити рану. — Але він одужає. Нехай трохи відпочине.
— Відпочине? — скривилася Агата. — Нас хочуть убити пірати. Покличте стімфів! Ми маємо полетіти туди, де безпечно...
— І куди це? — почувся знайомий голос.
Агата розвернулася до Естер, вона стояла в плямі світла, що розливалося від мерехтливого акваріума Софі, поряд із Гортом, Анаділь, Беатрікс, Ріною й Кіко, вони досі були вкриті порохом із підземелля Камелота.
— Усі королівства на боці Ріана, — заперечила Естер. — Де ми зможемо сховати цілу Школу?
— До того ж Змієва Maпa пошуків слави стежить за нами, — додала Анаділь, її рука була перев’язана.
— Нам навіть не вистачить стімфів, аби забрати звідси всіх, — промовив Горт.
— Але якби й вистачило, пірати переб’ють усіх нас стрілами, — зауважила Кіко.
— Ми в пастці, — підсумувала Беатрікс.
Агата похитала головою.
— Але... але...
— Агато, більшість вовків загинули, — сказав професор Менлі. — Решта, схоже, утекли крізь діру в щиті. Мабуть, той чаклун допоміг піратам удертися всередину, кришталеві кулі здатні знаходити слабкі місця в моїх чарах.
— Це ще одна причина вибиратися звідси, допоки не прийшов наступний чаклун, — наполягала Агата.
— Я відіслала фей до Лісів на пошуки допомоги. Когось, хто зможе нас урятувати, — повідомила принцеса Ума. — А доти замок сам захищатиме себе від нападників. Єдина надія — ховатися тут, поки вони не підуть.
— А якщо ні? — опиралася Агата. — Ми не можемо сидіти тут і спостерігати, як ці потвори захоплюють нашу Школу!
— Єдиний шлях до вежі Софі — через цей місток, який зачарований нападати на порушників. Навіть якщо люди Ріана намагатимуться прорватися сюди, ми в безпеці, — промовила професорка Анемона, вона взяла подушки із завішеного золотим балдахіном ліжка Софі й поклала їх Кастору під голову. — На цю мить розумна дія — жодної дії.
— Якщо я знаю Софі, вона зараз у Камелоті робить усе, аби врятувати наших друзів. Вона б хотіла, щоб я зробила те саме для її учнів, а не просто сиділа, сподіваючись, що ми не загинемо! — із викликом промовила Агата. — А що, як модифікуватися й утекти?