Але на кожного чоловіка, відляканого шкільним захистом, надходив десяток інших; озброєні, вони просочувалися крізь діру в щиті над Північними воротами, вимахували в темряву запаленими смолоскипами.
— Агато? — натиснула професорка Анемона.
Агата розвернулася до свого війська.
— Вони повсюди.
Дівчина придушила паніку.
— Нам потрібно подумати. Має існувати непомітний шлях звідси до Лісів.
— А що б зробила Клариса? — запитала у викладачів принцеса Ума.
— Вона б використала кожне заклинання в її книжці, аби розірвати цих покидьків, — виплюнув Менлі. — Ну ж бо, Шебо, Еммо, усі. Ми битимемося з ними самі.
Він хотів підвестися, але кімнатою промчали блакитні блискавки, які наелектризували його і збили з ніг.
Агата заціпеніла.
— Що за...
А потім побачила, звідки взялися блискавки.
Над розгорнутою книжкою павутинням блакитних розрядів пульсував Казкар.
— Учителі не можуть утручатися в казку, Біліусе, — нагадала професорка Шікс, допомагаючи сісти колезі, який увесь тремтів. — Ми можемо створити щит навколо Школи. Можемо битися пліч-о-пліч із учнями. Але не можемо робити справу, замість них. Клариса зробила цю помилку, і згадай, де вона зараз.
Витираючи піт із обличчя, Менлі досі був ошелешений.
Але не так, як першокурсники, які второпали, що вони самі по собі.
Четвертокурсники водночас були непохитні.
— А що, як я і Векс проскочимо назовні? — випростався Раван, він тримав книжку в перев’язаній руці, а його гостровухий друг із загіпсованою ногою весь час нюхав ароматичні свічки Софі. — Ми можемо модифікуватися й вислизнути, і вони нас не помітять.
— По-перше, ви поранені, — нагадала Естер. — І якщо вас спіймають під час утечі, решта — мерці. Інакше я та Ані могли піти вже давно.
— Звісно, я теж, — прогула Дот.
— І навіть якщо я та Естер могли б піти, Ріан помітив би наше наближення на своїй мапі, — буркнула Анаділь.
— Ні, якщо ми дамо вам емблеми лебедів, — сказав Боссам, постукавши по срібному гербу на своїй чорній формі. — Якщо ви одягнете це, Мапа пошуків вважатиме, що ви це ми, і не бачитиме вас.
— Наші емблеми не знімаються, ти, триока мавпо. Кастор казав це на Привітанні. Дивись, — різко промовив Богді, він розстебнув свою сорочку й зняв її, усі побачили, як герб лебедя перемістився й став татуюванням на його грудях. — Воно на наших тілах увесь час. У цьому вся справа. Так, Пріянко? — він пограв м’язами, і Пріянка зашарілася.
— Я б зміг їх зняти, якби спробував, — пискнув Боссам, кидаючи на Пріянку ображений погляд.
— Так само коли стверджував, що зможеш знайти Пріянку під час випробування зі Скляними трунами, коли Юба перетворив дівчат на однакових принцес? — знущався Богді. — Здогадайтеся, хто знайшов її натомість.
— Тобі просто пощастило, — хлипнув Боссам. — І я не мавпа.
— Ніхто не мінятиметься емблемами, і ніхто не залишиться сам по собі, — рішуче промовила принцеса Ума. — Ми маємо триматися разом. Так роблять леви, коли атакують. Ніхто не залишається позаду. Це єдиний шанс подолати піратів і врятувати Тедроса.
— Нас більше двохсот, — безпорадно зауважив Горт. — Чи існує таке заклинання, аби сховати стільки людей? Може, учителі й не можуть утручатися, але це не означає, що ви не можете дати нам декілька підказок.
— Невидимість дає тільки зміїна шкіра, — озвався Юба, він розвернувся до Богді й Лейтена. — Де мантія Софі? Вона може сховати лише декількох із вас, але навіть ці декілька можуть бути здатні врятувати Тедроса й решту.
Богді насупився на Лейтена. Плечі друга опали.
— Загубилася під час перельоту назад, — промимрив Лейтен.
— А як щодо трансмутації? — запитала Пріянка. — Того заклинання, що Юба використовував, коли перетворював нас усіх на однакових принцес під час випробування зі Скляними трунами. Ми можемо трансмутувати в піратів!
— Дуже складне закляття, — відповів гном. — Навіть четвертокурсникам буде складно його відтворити, а першокурсникам і поготів, окрім того, чари триматимуться лише хвилину.
— Але ж ми знаємо заклинання погоди, — запропонував Деван, звертаючись до однокурсників. — Ми можемо викликати торнадо, яке перенесе нас усіх до Камелота?
— Ага, і дорогою знищить половину Лісів, — пробурмотів професор Менлі, досі трохи сіпаючись.
— А як щодо підземної поїздки в Квітнику? — запитала Беатрікс.
— Для цього ми маємо принаймні дістатися землі, — сказала Анаділь.
Агата намагалася залишатися врівноваженою, але могла думати лише про те, як Тедроса тягнутимуть на дерев’яний ешафот... він опиратиметься варті... його голову притиснуть до плахи, і сокира опуститься... Страх здушив її, немов зашморг. Друзі і вчителі можуть перебирати досхочу ідеї, але виходу звідси не існує. Пірати захопили кожний куток у Школі. Навіть якщо вони зможуть пробратися повз них, вони нізащо не встигнуть до Камелота. До нього принаймні день їзди, а Тедрос загине за декілька годин...