Стривожені, вони розвернулися до професорки Даві, яка вдивлялася в коридор у напрямку сходів.
— Що там? — запитала Естер.
— Його голос, — сказала Даві. — Я чую його вперше, але він... знайомий.
Команда здивовано перезирнулася.
А потім почули голос короля, який досі гримів зовні:
— Я зростав, не маючи нічого, і ось тепер я ваш король. Софі росла Читачкою й віднині стане вашою королевою. Ми такі ж, як ви...
— Власне, він трохи нагадує голос Ріана, — зауважила Естер.
— Справді, дуже схожий, — хором промовили Вільям і Богден.
— Абсолютно ідентичний, — зробила висновок Даві.
Від стіни почувся тріск.
Демон Естер ь.дколупав іще один камінець у дірці, розширивши її, а потім знесилений повернувся до господарки на шию.
— Тепер я бачу поміст, — сказала Нікола, припавши оком до отвору. — Ледь-ледь...
— Гаразд, ми можемо скористатися заклинанням віддзеркалення. Я не можу це зробити зі своєї камери, але Естер зможе, — сказала професорка Даві. — Естер, це заклинання, якого я вас навчила після того, як Софі оселилася у вежі Директора Школи. Те, яке дозволило нам підглядати за нею, аби переконатися, що вона не накладе на мене прокляття вуду чи не викличе привид Рафала.
— Професорко, скільки можна казати, що в підземеллі чари не працюють? — прогарчала Естер.
— У підземеллі, — натиснула Даві.
Естер вибалушила очі. Ось чому Даві стала Деканом, а вона досі учениця. Естер не мала сумніватися в ній. Дівчина хутко кинулася до стіни, протисла кінчик пальця в крихітний отвір. Вона відчула, як засвітився палець і зашкварчав розжареним червоним сяйвом. Першим правилом чародійства було стежити за почуттями, а коли йшлося про ненависть до Ріана, її було достатньо, аби освітити весь Камелот.
— Чи варто це робити? — запитала Кіко. — Якщо ковзун досі там...
— Може, мені тебе вбити, аби ти не хвилювалася, — відрізала Естер.
Кіко стиснула губи.
«Хоча вона має рацію, — невесело подумала Естер. — Ковзун може чатувати зовні, підслуховувати... але ми маємо спробувати. Якщо придивитися до сцени, то можна побачити Софі та Ріана. Побачити, на чиєму боці Софі насправді».
Естер рвучко припала оком до отвору, угледіла поміст, який звідси був схожий на коробку сірників. Ба гірше, як і сказала Нікола, передню частину сцени неможливо було розгледіти — лише вид збоку, Ріан і Софі стояли спиною до неї, вивищуючись над натовпом.
Одначе задумане варто було зробити.
Естер навела сяйво пальця просто на Ріана й Софі. Однією половиною розуму вона сфокусувалася на тому кутку сцени, який хотіла побачити, а іншою зосередилася на мокрій, брудній камері перед собою.
— Reflecta asimova, — прошепотіла вона.
І в камері миттєво з’явилася двовимірна проекція, яка повисла в повітрі, немов екран. Барви розпливалися, наче на вицвілій картині, проекція надавала їм збільшеного зображення тому, що відбувалося на балконі Блакитної вежі в цей момент. У такому випадку вони могли спостерігати за постаттями Ріана й Софі в збільшеному вигляді, але тільки збоку.
— Отже, це заклинання дозволяє вам здалеку бачити збільшене зображення будь-чого? — запитав Горт, вибалушивши очі. — А чому мені ніхто не показав його в Школі?
— Бо ми всі розуміємо, як би ви ним скористалися, — відрізала професорка Даві.
— А чому ми не дивимося на них спереду? — забідкалася Беатрікс, роздивляючись Ріана й Софі. — Я не бачу облич...
— Заклинання збільшує те, що я можу побачити з дірки, — роздратовано пояснила Естер. — А звідси я бачу тільки сцену збоку.
У проекції Ріан досі говорив до гостей. Високий, із підтягнутим тілом, одягнений у блакитний із золотом мундир, він тримався в тіні. Ріан притримував Софі однією рукою.
— Чому вона не втікає? — запитала Нікола.
— Чому не вистрілить заклинанням? — озвався Вільям.
— Чому не дасть йому копняка? — долучилася Дот.
— А я казала, що їй не можна довіряти, — промовила Ріна.
— Ні. Ви не розумієте, — заперечила Естер. — Придивіться.
Команда простежила за її поглядом. Хоча вони й не бачили облич Ріана й Софі, діти пригледілися до постаті Софі ззаду, яка, стоячи в рожевій сукні, здригалася в руках Ріана... пальці Ріана побіліли, немов він стискав дівчину... іншою рукою він тримав Екскалібур, який притискав до спини Софі...
— Брудний покидьок, — усвідомила Беатрікс, повертаючись до Даві.
— Ви казали, що Ріан прагнутиме отримати відданість Софі. Як це поєднується з тим, що він тицяє в неї мечем?
— Немало чоловіків примушують дружину до відданості за допомогою меча, — похмуро зауважила Даві.