— Отже, це був не Мерлін і не батько. Це був професор Сейдер, — усвідомив Тедрос, настільки зачарований, що нарешті припинив жувати. — Це він ваша фея-хрещена.
— Професор Сейдер скерував мене на мій шлях, — відповіла я. — Саме його обличчя з’являється, коли я дивлюся в кришталеву кулю. Принаймні з’являлося, допоки вона не розбилася. Тепер вона весь час видає якусь плутанину.
— А хто її розбив? — підштовхнув Аджа.
— Хоч вірте, хоч ні, сам Аугуст! — я похитала головою. — Можна припустити, що провидець передбачив наближення нещасного випадку; хай там як, але він збив її з мого столу, і від кулі відколовся чималий уламок. Він запропонував мені створити нову, але невдовзі загинув. Мерлін полагодив її, як міг, але куля змінилася. Ви бачили, як вона на мене впливала... легені досі не відновилися...
— Але чому ви досі нею користуєтеся? — запитала Нікола.
Я проігнорувала питання. Це стосувалося тільки мене й Мерліна.
— Насправді, аби бути гарною феєю-хрещеною, мені не потрібна кришталева кулю, — повідомила я. — Я все бачу в людських серцях. Це завжди було моєю силою. Не чари, якими володіла леді Лессо. Я певна, вона б змогла творити дива з кришталевою кулею. До речі, я б назвала Леонору Другою, якби Аугуст не застеріг мене проти цього. — Я помітила, що один із піратів позіхнув. Щось усередині мене спалахнуло, наче я знала, чому розповідаю цю історію. Наче знала, до чого це призведе. Я пильно подивилася на моїх наляканих учнів. — Але тепер, коли я стала старшою, я усвідомила, що Аугуст не був моєю хрещеною взагалі. Бо хрещені не можуть уриватися й змінювати казку. Хрещені лише допомагають тобі бути тобою. Більш тобою. Мене не було поряд, коли Агата подивилася в дзеркало й усвідомила, що вона гарна. Мене не було поряд, коли Попелюшка танцювала зі своїм принцом. Але кожна знала, що робити в ту мить. Бо я навчила їх того самого, чого вчу вас. Коли трапляться справжні випробування, ніхто не прийде вас рятувати. Жодна хрещена не дасть вам відповіді. Жодна хрещена не витягне вас із вогню. Але всередині ви маєте дещо сильніше, ніж фея-хрещена. Силу, потужнішу, ніж Добро і Зло. Силу, потужнішу, ніж життя і смерть. Силу, яка вже знає відповіді, навіть якщо ви втратили надію. — Я бачила, як тепер учні, не кліпаючи, дивляться на мене, затамувавши подихи. Пірати теж слухали. — У цієї сили немає назви, — продовжила я. — Це сила, що змушує сонце вставати. Казкаря писати. Сила, яка привела кожного з нас у цей світ. Сила, потужніша, ніж усі ми. І вона буде тут, аби допомогти нам, коли настане час. Вона дасть вам відповіді, коли вони будуть потрібні, і ні на мить раніше. І коли ви її втратите чи сумніватиметеся в її існуванні, як я багато разів, усе, що ви маєте зробити, — зазирнути собі в душу й запитати... «Що змушує моє серце битися?» — я нахилилася вперед. — Ось хто ваша справжня хрещена. Ось що вам завжди допомагає, коли це вам найбільш потрібно.
У кімнаті стало тихо.
Я чекала на відповідь. Знак, що вони зрозуміли. Натомість більшість насупилися й набурмосилися, немов я промовляла незнайомою мовою. Пірати знову стали позіхати, знуджені мареннями якоїсь старої.