Містер Кейсі покрокував туди, де сердитою вервечкою стояли й човгали ногами Бадді Реппертон, Канючі Велч і Дон Ванденберг. Вони справді вважали, що до них присікуються.
— Краса, — нарешті сказав містер Кейсі. — Троє на двох. Це так ви любите, щоб усе відбувалося, Бадді? Щось малувато вас було, можна б і більше.
Бадді зиркнув з-під лоба, обдарував Кейсі важким спопеляючим поглядом, та знову опустив очі.
— Вони перші почали. Ці двоє.
— Це не правда… — почав Арні.
— Заткнися, Пиздопикий, — гавкнув Бадді. Він хотів додати ще щось, та не встиг, бо містер Кейсі схопив його й гепнув об задню стіну майстерні. На ній висіла бляшана табличка з написом «МІСЦЕ ДЛЯ КУРІННЯ». Містер Кейсі заходився лупити Бадді Реппертона об цю табличку, і з кожним ударом вона дзенькала, наче драматичний пунктуаційний знак. Він метляв Реппертоном так, як ви чи я могли б метляти величезною ганчір’яною лялькою. М’язи в нього, здається, таки були нічогенькі.
— Раджу тобі закрити свого великого рота, — сказав він і бебехнув Бадді об табличку. — Або закрити, або помити. Щоб я таких слів од тебе, Бадді, більше не чув.
Він відпустив сорочку Реппертона. Вона вилізла з його джинсів, оголивши білий, незасмаглий живіт. Кейсі подивився знову на Арні.
— То що ти казав?
— Я ішов повз місце для куріння на стадіон, щоб там пообідати, — сказав Арні. — Реппертон там курив зі своїми друзями. Він підійшов, вибив мені з руки пакет з обідом і наступив на нього. Потоптався й розчавив. — Арні неначе хотів ще щось сказати, боровся з собою, та потім проковтнув. — З цього й почалася бійка.
Але просто так це залишати я не збирався. За звичайних обставин я не ябеда, не стукач, але Реппертон явно вирішив, що має помститися за те, що його викинули з гаража Дарнелла, і не лише ваговитими стусанами. Він міг пробити дірку в кишківнику Арні, а може, і вбити його.
— Містере Кейсі, — сказав я.
Учитель подивився на мене. У нього за спиною злостиво зблиснули зелені очі Бадді Реппертона — застережно. «Тримай рота на замку, це лише між нами». Ще рік тому якась збочена гордість могла змусити мене зіграти за його правилами. Але не тепер.
— Що таке, Деннісе?
— Він ще з літа має зуб на Арні. У нього ніж, і здавалося, що він збирається його встромити.
Арні кинув на мене погляд; його сірі очі були непрозорі, і в них годі було щось прочитати. Я згадав, як він назвав Реппертона гівняром — улюблене слівце Лебея — і відчув, як по спині побігли мурашки.
— Брехло ти йобане! — мелодраматично закричав Реппертон. — Нема в мене ніякого ножа!
Кейсі тільки подивився на нього й нічого не сказав. Ванденбергу й Велчу раптом стало вкрай незатишно — і страшно. Можливе покарання за цю маленьку шарпанину вийшло за межі усунення від занять, до якого вони звикли, і тимчасового позбавлення права відвідувати школу, яке для них було не вперше, і впритул наблизилося до крайніх меж відрахування.
Мені лишалося сказати ще тільки три слова. Я подумав про це. Не хотілося. Але йшлося про Арні, Арні був моїм другом, і в найпотаємніших своїх думках я не просто здогадувався, що він планував штрикнути Арні ножем — я точно це знав. І я промовив ті три слова.
— Це викидний ніж.
Тепер очі Реппертона не просто зблиснули — вони загорілися, обіцяючи пекельний вогонь, вічні муки й нескінченне лежання на шині Беллера з гіпсом.
— Містере Кейсі, це брехня собача, — хрипким голосом сказав він. — Він бреше. Богом клянуся.
Містер Кейсі все ще мовчав. Повільно він перевів погляд на Арні.
— Каннінґем, — сказав він. — Реппертон погрожував тобі ножем?
Спочатку Арні не відповідав. А потім, тихим голосом, ледь гучнішим за зітхання, мовив:
— Так.
Тепер спопеляючий погляд Реппертона призначався нам обом.
Кейсі обернувся до Канючі Велча й Дона Ванденберга. Зненацька я побачив, що його метод залагоджувати цю справу змінився; він став рухатися повільно й обережно, наче перед кожним кроком уперед перевіряв, чи тверда під ногами земля. Містер Кейсі вже осягнув наслідки.
— У бійці з’являвся ніж? — запитав він у них.
Канючі й Ванденберг утупилися собі під ноги й нічого не відповідали. І це вже само з себе було відповіддю.
— Бадді, вивертай кишені, — наказав містер Кейсі.
— Хріна з два! — гавкнув Бадді. Голос у нього став пронизливим. — Ви не можете мене примусити!
— Якщо ти маєш на увазі, що я не маю права, то ти помиляєшся, — сказав містер Кейсі. — Якщо ти маєш на увазі, що я не можу вивернути твої кишені власними руками, якщо вирішу спробувати, тут ти теж помиляєшся. Але…