— Тому що, — відповіла вона, — донедавна ти начебто розумів, для яких потреб відкладено ті гроші. Останні кілька місяців у тебе в голові тільки машина-машина-машина, а нещодавно ще додалося дівчина-дівчина-дівчина. Таке враження, що ти здурів по обох пунктах.
— Що ж, дякую. Завжди корисно почути гарну неупереджену думку про те, як я просаджую своє життя.
— Ще в липні в тебе було майже чотири тисячі доларів. На освіту, Арні. На твою освіту. А тепер на рахунку трохи більше двох тисяч восьмисот. Можеш скільки завгодно звинувачувати мене в тому, що я пхаю носа не у свої справи, — визнаю, що це трохи неприємно, — але це факт. Ти розтринькав тисячу двісті доларів за два місяці. Може, тому я й не хочу дивитися на ту машину. Ти повинен це розуміти. Для мене вона схожа на…
— Послухай…
— …на велику доларову банкноту, яка летить геть, підхоплена вітром.
— Можна тобі сказати декілька слів?
— Ні, Арні, не думаю, — категорично відрізала вона. — Я справді так не думаю.
З її келихом, наполовину повним джину, повернувся Майкл. У барі він долив тоніку й простягнув дружині. Реджина випила, знову скривившись від гіркого смаку. Арні опустився в крісло біля телевізора й задумливо її роздивлявся.
— Ти викладаєш в університеті? — спитав він. — Викладаєш в університеті з таким підходом? «Я своє слово сказала. А ви, усі решта, можете просто позатикати писки». Супер. Мені шкода твоїх студентів.
— Арні, не розпускай язика, — попередила Реджина, наставивши на нього вказівний палець. — Думай, що кажеш.
— То можна тобі щось сказати чи ні?
— Кажи. Але це нічого не змінить.
Майкл прокашлявся.
— Редж, я думаю, Арні має рацію, навряд чи це можна назвати конструктивним під…
Вона розвернулася до нього, як розлючена кішка.
— І ти теж, більше ні слова мені!
Майкл відсахнувся.
— Перше — це ось що, — сказав Арні. — Якщо ти проглянула мою ощадну книжку уважніше, ніж просто побіжним поглядом… а я впевнений, що ти проглянула… то ти напевно помітила, що всі мої заощадження скоротилися до рекордно низької суми дві тисячі двісті доларів у перший тиждень вересня. Мені довелося купити Крістіні нову передню частину, повністю все.
— Ти так говориш, наче пишаєшся цим, — сердито відрубала Реджина.
— Бо я пишаюся, — він незворушно зустрівся з нею поглядом. — Усе я міняв сам, своїми руками, без чиєїсь допомоги. І я дуже добре впорався. Ви не… — тут його голос зрадливо затремтів, але тільки на мить, потім знову зміцнів. — …ви не змогли б відрізнити від оригіналу. Але я веду до того, що відтоді загальна сума збільшилася на шістсот доларів. Бо Віллу Дарнеллу сподобалось, як я працюю, і він узяв мене на роботу. Якщо я зможу класти по шістсот доларів на свій рахунок щодва місяці… а якщо він братиме мене в поїздки до Олбені, де купує вживані машини, то навіть більше… на моєму рахунку до закінчення школи буде чотири тисячі шістсот доларів. А якщо я там ціле наступне літо працюватиму повний день, то навчання в коледжі розпочну, маючи близько семи тисяч доларів. І в усьому цьому ви можете сміливо звинувачувати машину, яку ви так сильно ненавидите.
— Усе це не матиме особливого сенсу, якщо ти не зможеш вступити в хороший навчальний заклад, — висунула вона контраргумент, спритно перескакуючи на інше, так, як робила це на багатьох засіданнях кафедри, коли хтось наважувався поставити під сумнів її думку… хоча таке й нечасто бувало. Вона не визнавала поразки й правоти співрозмовника — вона просто змінювала тему. — Ти з’їхав у навчанні.
— Не аж так сильно, щоб це мало значення, — відповів Арні.
— Що ти маєш на увазі, «не аж так сильно»? У тебе погана оцінка з інтегралів! Лише тиждень тому ми отримали червону картку! — Червоні картки, що їх ще іноді називали в учнівському середовищі провальними, видавали на середині кожного періоду оцінювання тим учням, які за перші п’ять тижнів чверті мали середню оцінку 75 або нижче.
— На підставі однієї-єдиної контрольної, — спокійно промовив Арні. — Містер Фендерсон славиться тим, що в першій половині чверті дає дуже мало контрольних, тому можна принести додому червону картку з оцінкою «F» тільки тому, що ти не засвоїв якогось одного поняття, а в кінці чверті отримати «А». Про все це я б тобі розказав, якби ти спитала. Але ти не спитала. До того ж, це лише третя червона картка за весь час, що я вчуся в старших класах. Моя загальна середня оцінка — 93, і ти знаєш, що це дуже добре…