– Хочете їхати додому? – запитав Єгор, навіть не озираючись.
– Ні, я хотіла поговорити про інше, – патрульна здивувалася, як він, не повертаючи голови, дізнався хто за ним. Потім зрозуміла: бачив, як рушила в його бік. – Про Артема Бойка.
– Ви знову за своє, – Скляр відповів настільки холодно, що Власта відразу зрозуміла: від його вдячності вже не лишилося і сліду. Жінка зазирнула йому в очі. Жодного натяку на сум. Тільки та сама тривога. Та й вона зникає за стіною суворості.
– Упевнена, усе, що ми тут знайдемо, нам неодмінно допоможе. – Власта вказала на купу людей, що розпорошилася величезною галявиною і, незважаючи на холод, ніч та сніг, намагається знайти важливі докази. – Але ми вже знаємо, що діяла найнята людина. Можливо, не одна. А замовник сидить собі зараз, навіть ні чим не переймається.
– Упіймаємо найману людину – упіймаємо замовника, – коротко відрізав слідчий. У світлі ручних ліхтарів Власта побачила, як із його рота при відповіді вирвався клубок пари. І знову лише суворі очі. І вже без тривоги.
«Либонь, переймається чимось, що не пов’язано із цією справою. Ну, а якщо і пов’язано, то вміє гарно контролювати свої почуття», – дійшла висновку Власта.
– А якщо виконавець уже втік із країни? Якщо ми його ніколи не знайдемо?
Скляр якийсь час мовчки дивився на патрульну. Хто вона, щоб указувати йому, як виконувати роботу? Слідчий відчував, що в нього закипає все всередині.
– Ідіть краще додому. Разом із Валентином, – холодно проказав. Її колегу він ще більше не злюбив. Терпіти не міг невпевнених у собі людей.
Рішення виявилося несподіваним для Власти.
– Вас удома чекають діти і чоловік, – сказав і відвернувся, повертаючись до роботи. – Це наказ.
Коли Власта з Валентином сідали в машину, патрульні почули радісні вигуки членів пошукової групи: знайшли три відрізки армованого скотчу з обрізаним краєм.
Наступного ж дня патрульні дізналися, що ця ніч виявилася багатою на знахідки: виявили пластикову пляшку з-під зимового омивача скла, до якої був притулений фрагмент полімерної скатертини. На обох предметах отвори, які мають сліди обтюрації, є вогнепальними й утворені картечинами діаметром сім-вісім міліметрів, які призначені для спорядження патронів до гладкоцівкових мисливських рушниць.
Такий тип набоїв відповідав знайденим у будинку. Поліція рухалася в правильному напрямку.
Кривавими слідами.
Вівторок, 22 січня 2019 року. 04:51
Ніч видалася неймовірно важкою, хоч і плідною. Та що там ніч. Остання доба. Скляр потрапив додому лише під ранок. Геть змучений. Усе, на що спромігся, – зняти верхній одяг. Зібрав останні сили, аби дійти до ліжка і тихенько лягти, щоб не збудити наречену. Виснаження взяло гору, і за мить він «відрубався».
Таня прокинулася від легенького поштовху: то Єгор умостився поряд. Дівчина обережно вкрила його і ніжно поцілувала у скроню. Напруга на обличчі слідчого зникла повністю. Він остаточно розслабився і поринув у приємний, проте короткий сон.
Вівторок, 22 січня 2019 року. 9:33
«Друге горнятко кави за ранок», – порахував Скляр, відставляючи порожній посуд на стіл. Звісно, напій, як завжди, збадьорив, але Єгор знав, що ненадовго. Цікаво, скільки його доведеться випити сьогодні? Може, ліпше перейти на зелений чай? Кажуть, він підживлює краще за каву. Та й насправді Скляр завжди розумів, що кава ніколи вельми не додавала йому сил. Це, імовірно, самонавіювання. Або звичка. Таня п’є каву по кілька чашок на добу. Йому нічого не лишалося, як перейняти цю традицію.
Шлунок із приємністю згадував сніданок – омлет «Пуляр», який приготувала Єгорові наречена. Добре, коли твоя друга половинка так смачно готує. Слідчий безтурботно потягнувся, однак майже відразу насупився. Погляд вихопив серед паперів звіт від оперів та експертів. Звісно, він усе чудово знає, адже сам брав участь у вчорашніх денних та нічних пошуках убивці. Проте завжди добре поглянути на картину в цілому.
Відігнав думку про те, що окрім цього вбивства у нього ще низка справ, які потрібно розглянути. Наразі ця важливіше. Узяв до рук папери та продовжив читати. Увімкнув світло. Хоч і ранок, а погода похмура, тож освітлення виявилося недостатнім. Іншим би колегам, щоправда, вистачило. Та не йому. При поганому освітленні в Єгора починали боліти очі й голова. Тож хай там хто що каже, а світло в цьому кабінеті горить майже завжди. Хіба видається сонячний день.
Нещодавно віддзвонилися Кир’ях та Нагай. Вони вже приїхали до річки, у яку, як підозрює поліція, убивця міг викинути зброю. Ну не просто ж так підозрюваний здійснював там зупинку. Не водички ж напитися і не покупатися взимку. Саме тут і закінчилися нічні пошуки. Для того, аби продовжувати, потрібна була професійна команда водолазів, яка і прибула на місце розслідування. Щойно вони обшукають річку, йому подзвонять. Єгор зіщулився: робота ж у них. Зима чи літо – плавати під водою й шукати докази. Зітхнув: подібні пошуки можуть тривати не один день. Якщо знайдуть, буде просто неймовірна удача.