– Що Артем? – не втямив було Скляр.
– Артем Бойко нас познайомив із Базилюком. Саме завдяки йому я стала адвокатом Базилюка.
П’ятниця, 25 січня 2019 року. 16:55
– Звідки ви знали, що вони і досі підтримують зв’язок? – Власта ледь дочекалася, коли, нарешті, змогла запитати про це Єгора. Не просто ж так він пішов на блеф. Хоч патрульна вважала його мудаком (і ніхто б ніколи не переконав її в протилежному), та не могла не віддати належне: копом Скляр був хорошим. Чоловік однозначно мав свої методи. Поводив себе аж занадто зверхньо та самозакохано, але справу свою знав. Справді є чому повчитися.
– Власто, – Скляр не стишував ходи. Наразі вони знаходилися в міському суді з метою дізнатися деталі справи про розлучення Мáрко та Ілони Вітторіно. За дві хвилини мали призначену зустріч із суддею, що вів справу, і тепер поспішали, аби вчасно потрапити, так би мовити, на прийом. – Ця жінка надзвичайно корислива. Вона «збирає» потрібні знайомства. А Костянтин Базилюк може стати колись у пригоді. Та і вона сама дуже помітна. Упевнений, такий чоловік, як Базилюк, і сам теж не проти підтримувати зв’язок із красивими жінками.
Вони зупинилися біля дверей кабінету з потрібним прізвищем судді.
– Я пішов ва-банк, Власто, і не прогадав.
Єгор ривком відчинив важкі дерев’яні двері здоровою рукою.
П’ятниця, 25 січня 2019 року. 17:00
Суддя, чоловік років п’ятдесяти з лишком, із майже зовсім посивілим волоссям, розповів цікаву річ: Мáрко Вітторіно і справді виявляв бажання врятувати шлюб. Чи знала про це Віталіна Волошко? Ну звісно, вона знала. Вона ж його адвокат. Чи в курсі був суддя, що Волошко та Мáрко Вітторіно мали стосунки? Про це було відомо всім. Але, на його погляд, Вітторіно мав більше бажання бути з Ілоною, ніж із Віталіною. Хоч і відмінний фахівець Волошко і має всі шанси для успішного майбутнього в адвокатській справі, а ще неймовірна красуня, однак Ілона Вітторіно все ж більше пасувала Мáрко. Чому?
– Ну, як вам відповісти, – суддя зняв окуляри, потер втомлені очі й одягнув окуляри знову. – Спершу ця жінка, себто Ілона Вітторіно, мені зовсім не сподобалася. Так, я не заперечую…
Розмову перервав дзвінок на робочий телефон. Поки суддя відповідав, Власта роздивилася кабінет. Як завжди в державних кабінетах подібного типу, фото президента в рамці, прапор на стіні й дорогі меблі. Але загалом кабінет виглядав скромно. Жінка подивувалася: очікувала більш розкішної обстановки. Кинула непомітний погляд на Скляра. Слідак теж уважно вивчав місце свого перебування. Вона вже давно помітила це в нього: де б він не був, зосереджено вивчав це місце, а також людей, із якими спілкувався. Із людьми він завжди звужував очі й пильно вивчав. Не вельми приємно, коли тебе так роздивляються, як це робить він. Звісно, звичайній людині, не з поліції, його дії навряд чи помітні, та коли знаєш про цю звичку поліцейських, то легко розпізнаєш.
Подумки Власта тріумфувала: вона прекрасно розуміла, як дратується Скляр через те, що вона зараз із ним. Однак він не зможе її позбутися. Точніше, не захоче. Йому вдалося взяти робочу автівку, а оскільки кермувати Скляр поки не в змозі, це робитиме для нього Власта.
– Спершу Ілона Вітторіно мені не сподобалася, – продовжив суддя щойно завершив розмову телефоном, – так само, як і її кузен. Але пізніше я перейнявся цією ситуацією. І був якось більше на боці дружини. Брат її теж, хоч на перший погляд, мудак… Даруйте за подібні висловлювання, – суддя глянув на Власту.
– Нічого, усе добре, – патрульна всміхнулася, і Скляр укотре подивувався, наскільки вона гарна, коли посміхається.
– Але мені сподобалося, як він турбується про сестру, – суддя розповідав без поспіху, голос його заколихував Власту. Його манера говорити нагадувала їй дідусеву. Тільки от дід уже давно помер… – Вони справді сім’я. Сім’я справжня – це що? Це підтримка в будь-якій ситуації.
– То ви кажете, що репутація Волошко бездоганна, – змінив тему Єгор.
– Бездоганна. Як професіонала. Як людина – вона стерво… Тільки ви ж розумієте, я вам цього не казав…
Скляр та Власта мовчки погодилися.
– Але спеціаліст вона чудовий.
П’ятниця, 25 січня 2019 року. 18:20
– То ви завтра на пост заступаєте? – поцікавився Скляр, ніби між іншим.
«Падло, – подумала Власта. – Чекає не дочекається, поки здихається мене». Уголос відповіла цілком спокійно і миролюбно:
– Сьогодні ввечері.
– Сьогодні ввечері? – Скляр навіть не приховував радощів. Майже відразу додав: – Ну тоді я вас відпускаю, Власто. Вам потрібно відпочити перед зміною, – слідчий повернувся обличчям до патрульної.