Єгор спостерігав за ним на допиті і запитував себе: а чи не варто поставити Ковальчука на облік у психдиспансері? На перший погляд, він виглядає нормальним, та краще психіку цієї людини не лишати поза увагою.
Час покаже.
Субота, 2 лютого 2019 року. 21:45
Після роботи Скляр з опером відсвяткували в «Трьох слонах» вдале завершення справи. Єгор не пив багато: нарешті, помирився з Танею, тож не хотів нових проблем. І взагалі не було причин зловживати алкоголем – коли тобі по-справжньому добре, алкоголь не потрібен. Позбувшись важкої справи про вбивство, тепер зможе виділити час нареченій.
Кир’ях поспішив на останню маршрутку – опер проживав на окраїні міста. Не встигнути означало витрачати гроші на таксі. Єгор, як завжди, почимчикував пішки. Вітер під вечір заспокоївся і стало доволі приємно. У гарному гуморі Скляру спало на думку помиритися з Властою. Не можна сказати, що він докорінно змінив думку про патрульних, однак цій жінці він завдячує немало. Та й Валентин не такий уже і м’якотілий.
Позаду на шиї відчувся теплий подих. Єгор миттю озирнувся. Порожньо. Лише віддалік кілька перехожих. Із кожним кроком він усе більше віддалявся від людей (слідак звично попрямував скороченим шляхом. Коротка дорога, та, як на те, малолюдна). Про всяк випадок перевірив у кобурі пістолет. На місці.
– Єгоре!
Слідчий здригнувся від несподіванки. Але не від того, що в цьому порожньому місці, де нікого немає, почув, як хтось кличе його на ім’я. Цей голос він ніколи ні з чиїм не сплутає.
Ромка.
Стиснувши в руці зброю, пішов на звук. Він долинув з арки, що знаходилася по сусідству. Підсвітив мобільним. І, нарешті, побачив.
На землі непорушно лежало тіло. Серце в Єгора калатало немилосердно. Здавалося, воно зараз розірветься від страху. Він знову міцніше стиснув зброю. Проте не для того, аби в разі чого втримати – цей рух дозволяв не втрачати самовладання. Обережно, із пістолетом напоготові, підійшов до незнайомого, що лежав на землі. Досвід підказував – людина мертва. Швидко роздивився довкола, потім обережно, тримаючи під прицілом невідомого, підійшов і торкнувся плеча. Перевернув. Перевірив пульс на шиї. Так і є. Мертвий безхатько. Судячи з алкогольного смороду, напився і замерз. В арці намагався сховатися від морозного вітру, але не допомогло.
Єгор знову огледівся. Більш-менш заспокоївшись, сховав пістолет до кобури і почав набирати номер швидкої. Кинув ще раз погляд на тіло, і саме в цей момент безпритульний несподівано розплющив очі:
– Ти не завершив справу, – мрець усміхнувся самими лиш очима.
І той погляд не віщував нічого доброго.
Субота, 2 лютого 2019 року. 22:05
Скляр прокинувся у своєму кабінеті. Якийсь час ніяк не міг збагнути, де знаходиться і що відбувається. Тілом і досі ходили льодяні дрижаки. Моторошний сон не давав заспокоїтися.
Урешті-решт, Єгор остаточно усвідомив, що знову постраждав від кошмару, проте легше від цього не стало. Візит до «Трьох слонів» із Кир’яхом виявився теж частиною сну. Скляр потер утомлене обличчя. Правиця, на якій заснув, поклавши голову на стіл, затерпла. Спробував розім’яти. Спершу відчув неприємний біль, потім полегшення.
Ще кілька хвилин повертався до реальності. Уві сні він знову чув голос покійного приятеля. Та цього разу з’явилося нове обличчя. Поволі він почав усвідомлювати, що воно не чуже. Колись слідчий уже пересікався із цією людиною. І ніякий цей чоловік не безхатько.
Єгор прекрасно пам’ятав його. Кінець кінцем, Скляр усвідомив, про яку справу говорив Ромка. Виходить, вона і справді незавершена. І тепер він навіть не сумнівався, хто намагається його вбити.
Сергій Ковальчук, хоч і, скоріше за все, має проблеми із психікою, але каже правду.
Це не він бажає смерті Скляру.
Субота, 2 лютого 2019 року. 22:15
Різкий телефонний дзвінок відволік від роздумів: Кир’ях. Скляр не поспішав відповідати: він усе ще приходив до тями від сну, а найголовніше – від власного здогаду. Здається, усе так просто. Але ж хто б міг подумати.
Відчуття фатальності, яке огортало Скляра після нічних кошмарів, уперто не відступало. Так, немов щось має статися.
Нарешті, Єгор торкнувся зображення зеленої телефонної слухавки на своєму смартфоні. Якраз вчасно, бо Кир’ях уже збирався зробити відбій.