добрі й очевидні, часто-густо вони недобрі та неочевидні, тому тільки деякі з них дають на сценарії альпійських історій, зрештою, цілком брехливих, навіть якщо вони ґрунтуються на фактах, натомість інших жодне телебачення не випустило б у сегменті сімейного кіно. І хоча наші завдання є негативами одне одного, то ваше завдання, пане Кривокляте, у цьому схоже на моє завдання, що не є ні очевидним, ні добрим. Обливання соляною кислотою не є добрим, Сірчаною, виправив я, Сірчаною, виправився Цеєтмаєр, творів мистецтва, навіть якщо їх вибираєш із особливою уважністю, убивство дружини також не є добрим, а ваші наміри, пане Кривокляте, навіть якщо ви їх не раз пояснювали в залі судових засідань, і далі неочевидні, ба більше, я наважився б стверджувати, що вони до кінця очевидні для вас, пане Кривокляте, мовив Цеєтмаєр, що лише ви відчуваєте їхню приховану очевидність і їхнє приховане добро так само, як і я не бачу нічого доброго чи очевидного в убивстві своєї дружини, а також у рисуванні того, що не дає людям такої простої радості, як відтворення примули в скляній вазі чи хутро впольованого зайця, що здається живим, Та все ж таки, незважаючи на це, я внутрішньо переконаний, що моє завдання мусило й мусить бути виконане, навіть якщо я й сам до кінця не розумію, навіть якщо люди, які оточують мене, зовсім його не розуміють, до того ж те, що є страшним і важким, те, що не є очевидним, аж ніяк не означає, що воно помилкове, Та де там, обурився Цеєтмаєр, не перериваючи лінії, яку безпомильно вів по аркушу, аж ніяк цього не означає, хоча, за загальною думкою, нічого поганого у факті, що ти зубний технік у Кремзі, чи у факті, що ти дружина зубного техніка в Кремзі, немає, а останній факт не заслуговує смерті, та ще й смерті жорстокої й оригінальної, пов’язаної з четвертуванням інструментами з набору для моделізму, чи також факт, що ти зубний технік, не повинен бути пов’язаний із вироком, багаторічним, а точніше безстроковим, а точніше пожиттєвим вироком за виконання цього завдання, але нічого не вдієш, підняв брови Цеєтмаєр, просто деякі з нас отримують прості й добрі завдання, а деяких із нас вибирають прості й добрі завдання, а іншим випадають завдання важкі та страшні, до того ж і тих, що отримали прості й добрі завдання, і тих, що отримали важкі та страшні завдання, судитимуть не за добром і важкістю, а за тим, як вони виконали своє завдання, їх судитимуть, за загадковими словами Цеєтмаєра. Я думав про це тепер, їдучи поїздом, у подробицях пригадував слова Цеєтмаєра, його жести, нові лінії на цьому незвичному рисунку, одному з найвеличніших, якщо не найвеличнішому рисунку Цеєтмаєра, рисунку, який я точно міг би облити дев’яностошестивідсотковою сірчаною кислотою, якби він тільки отримав належне йому визнання й висів в одному з великих музеїв світу. Я також думав про те, що ні тоді, ні пізніше так і не поділився з Цеєтмаєром усією історією свого дозрівання до завдання, своєї кристалізації в завданні, хоч, пригадав я, часто збирався з ним про це поговорити, але, зрештою, до цього ніколи так і не дійшло, до цього не дійшло в жоден із вечорів, які ми провели разом: він рисуючи, а я дивлячись на рисунок. У цьому довгому періоді після смерті моєї дружини, який до кінця неможливо забути, а тому й до кінця неможливо згадати, коли я мусив залагодити всі речі, пов’язані з придбанням місця на цвинтарі, похороном, вибором труни, з яких одна була гірша за іншу, впоратися із замовленням квітів, із її абсолютно нестерпною родиною, яка була майже такою самою нестерпною, як і моя, з прийманням листів зі співчуттям і відписуванням на них, а перед тим із придбанням жалобних конвертів і паперів із подвійним чорним обідком, тож у цей період завдання, хоч я підшкірно його відчував, хоч і лежало воно десь на підкірці, не було для мене очевидним і лише дозрівало, до того ж я не можу сказати, що воно дозріло вже в момент першого так званого акту вандалізму, навпаки, завдання було тоді ще зовсім недозрілим, інакше кажучи, я був тоді зовсім недозрілий до завдання, що вже існувало у своїй остаточній формі, яку я не до кінця бачив чи розумів. Початки, що свідчить про моє цілковите нерозуміння завдання, були приховані, я просто організував собі, певна річ, без ейфорії, властивої моїй дружині під час організації подорожей, квитки до Гамбурга й ночівлю в Гамбурзі, купив дев’яностошестивідсоткову сірчану кислоту, залив її в малий дитячий водяний пістолет, куплений у крамниці «Дитячий світ», після чого пішов до гамбурзької