13.7.1989 р.
ЩО ЗАГРОЖУЄ СТУДЕНТУ?
– Що загрожує студенту, якщо він одружиться?
– Перше, якщо буде багато приділяти уваги жінці,– то з’являться хвости.
Друге, якщо буде більше приділяти уваги навчанню, то виростуть роги...
І третє, а якщо буде багато приділяти уваги жінці і навчанню, то – відкине ноги.
6.10.1989 р.
НАВІЩО БРЕХНЯ НА СВІТІ?
– Навіщо брехня на світі?– запитує Іван у Степана.
– Щоб прикрашати правду.
1.7.1987 р.
КОСТОПРАВИ – РЕМОНТНИКИ
– Тату,– звертається п’ятирічний синок до батька,– чому наша машина стоїть, а ти пішки ходиш?
– А тому, що в машині немає коліс і вона потребує ремонту.
Синок походив трохи і знову звертається до татка:
– Татку, а наша бабуся зламала ногу, то вона також потребує ремонту?
– Так, синку, так. Ось скоро приїдуть ремонтники-костоправи.
6.10.1989 р.
СТРОКАТИЙ ПОДАРУНОК
Якось для своєї дружини я шукав подарунок. Зайшов в універмаг і запитую у продавця:
– Скажіть, будь-ласка, де мені можна купити таку матерію, щоб була дорогою, якісною і красивою?
– А ви беріть оце квітчасте, матерія не дорога і гарна.
– Так то так, але ж вона якась строката.
– Не переживайте. Після першого прання всі квітки, як корова язиком злиже.
16.5.1959 р.
НЕ БАЖАЄ ЗЛА
Якось Петро говорить до Миколи:
– Поїдемо до мене в село?
– Та я не хочу.
– Чому?
– Та у вас горілку примушують пити.
– А ти на зло не пий!
– Та, бачиш, зла я нікому не хочу робити.
Друкував у журналі «Перець.» №9 травень 1962 р.
ПРО НАСТРІЙ
– Який в тебе сьогодні настрій? – жінка до чоловіка.
– Та, поки ти його не зіпсувала – прекрасний.
6.6.1992 р.
ПРО БАГАТІЇВ
– Скажи, Петре, чим відрізняється сучасний багатій від дореволюційного?
– А тим,– відповів Петро Данилу, що дореволюційного звали капіталістом, а сучасного – комуністом. Перший, щоб стати багатим – мусив працювати, а другий вступити в партію. От якраз в цьому і вся різниця.
М. Київ, 6.10.1989 р.
ВСЕ МІСТО ГОВОРИТЬ
На восьме березня телефоную до начальника дільниці:
– З святом вас, Володимире Касьяновичу.
– З яким святом?
– З жіночим святом 8-го березня.
– Так я ж не жінка.
– Однаково б..дь.
– Хто це говорить?
– Все місто говорить.
ДІВЧАТА ВИСЛУЖУЮТЬСЯ
Якось, знаходячись на будівельному майданчику, я помітив, що дівчата при наближенні начальства починають працювати краще, ніж хлопці.
– В чому причина?– запитав я у хлопців.
– А що ж, в армії не служили, то хай хоч перед начальством повислужуються.
м. Ірпінь,5.6.1960 р.
ПІДСТАВЛЯЙ ДУРНУ ГОЛОВУ
Заходжу я одного разу у пригородний потяг у білому костюмі, аж один парубок вирішив показати свою дотепність і на весь вагон вигукнув:
– От і парикмахер зайшов.
– Що ж?– в тон йому відповів,– в такому випадку підставляй свою дурну голову, – Навіщо?
– Голити буду.
17.5.1959 р.
І ТРЕБА Ж ТАК БУЛО
То якось після війни мати лізла без трусиків на горище, а синок, якому було за тринадцять, побачив те – на що раніше не звертав уваги, та й питає в матері:
– Мамо, а що то в тебе за щілинка така темна та волохата?
– А то, синку, тато колись рубав дрова і зачепив сокирою.
– І треба ж було по…біді попасти?
1969 р.
ЖІНКИ, ЯК ДІТИ
Приходить грузин до лікаря, поклав на стіл свій дітородний «інструмент» і питає в лікарки:
– Докторе, подивіться, що то в мене таке?
Доктор дістала лупу, подивилась і говорить:
– Сама звичайнісінька жіноча помада.
– Ну ці жінки, їм даєш побалуватись, а вони, як діти – все в рот тягнуть.
ПЕРШОКЛАСНИК
Учень не пішов до школи, сів біля віконця і журиться.
– Чому ти журишся, синочку?– запитує мама.
– Так вже набридло вчитись, сумую за дідусем, якби швидше на пенсію.
23.1.1960 р.
ЖИТТЯ, ЯК КАЗКА
– Бабусю, ти говориш, що ми живемо, як в казці. А як це зрозуміти,– запитує маленький пустун, схопивши бабусю за спідницю, заївшись морозивом.