По дорозі мужа і жону захопила ніч. Вони удвох прийшли на берег озера – вода відбивала місячне світло. Навкруги – тиша. Обоє роздяглися й пішли купатися, змиваючи з тіла втому цілого дня. Після того кохалися на березі, не можучи більше стримувати спраглі тіла.
Поверталися Волос і Снєжка до села втомлені й задоволені. Вона вела його до своєї мазанки, однак він звернув на іншу стежку.
– Чекай мене в домі, хочу іще з Туриком побачитися.
Він ішов до мазанки, де жив Турик. По дорозі його побачила Галка.
– Воротичі вже пішли? – запитала вона Волоса.
– Давно. Ти не бійся, вони тебе більше не зачеплять.
– Бурий поранений, так? – знову запитала вона.
– Не знаю. Може, не він, а Сокол.
– О Боженьку мій! А де зараз Бурий?
– Певно, далеко вже звідси. Не тужи, Галочко, скоро побачишся з ним. Турику рана загоїться – відвезе вас до Чернігова. А там уже й Бурий чекати буде.
– Благослови тебе Господь, Волосе, за твої добрі слова. Розрадив. А Лука? Він справді послух?
– Середич помилився. Та не бійся – Мстислав розсудить. Він – мудрий князь.
– Добре, піду скажу Каялі.
Дівчина вже обернулася, щоби йти, як раптом оглянулася:
– Якщо Турика шукаєш, то його в хижі нема.
– А де ж він?
– З Данкою пішли. Отуди. – Галка показала в бік сінокосу.
Волосові це не сподобалося. Він мить повагався, та все ж пішов слідом.
Місяць так щедро освітлював луки і сіножаті, ніби хотів позмагатися із сонцем. Хмари не стали йому заважати в тому змаганні, тому Волос добре бачив усе навколо і йшов швидким і тихим кроком. Біля однієї з копиць сіна він почув притишені голоси.
– Ну, і що ти тепер будеш робити? – грайливо питала Данка.
– Бачив єсмь, як хозари у Тмутаракані парують своїх коней. Стань, як та кобилиця, то побачиш, – у відповідь почувся голос Турика.
Жінка засміялася, однак Малко таки поставив її, як задумав, а сам опинився ззаду. Вона далі сміялася, та згодом стихла, а тоді її сміх поволі перетворився у млосний стогін.
Волос стояв, не знаючи, що йому робити. Першим поривом було піти до них і розігнати, нагадати Турикові, що дівчина чекає на нього у Тмутаракані. Тільки Турик вже не маленький, а мужеві, аби стати добрим воєм, треба мати кілька жон. Та й Данці без мужа тяжко – молоде тіло хоче свого.
Волос розвернувся і пішов геть. Дорогою назад його переслідувало якесь тривожне чуття, але Волос відігнав його від себе.
Турик удруге
З одного боку Турик дуже шкодував, що варяжин Ерік завдав йому тої рани. Якби не це, то Малко уже, певно, разом зі своїм вуєм Середичем був би у дружині Мстиславовій. Там, у Чернігові, зараз вирішується доля землі руської. Може, уже січа зла розгорілася поміж двома братами-князями, а він сидить тут, у глухій весі, і мусить виконувати роботу, яку дають йому ті смерди.
Та коли б не та рана, то Малко б ніколи не зустрів Данки. Ця язичниця безсоромна дала йому такого вогню пристрасті, якого він не знати чи й дочекається колись від своєї Калини. Він любить свою наречену, обов’язково одружиться з нею, але про Данку, про свою пригоду у тій весі Турик Калині ніколи не розкаже. І нікому.
Того дня ця жінка ходила попри нього і постійно усміхалася. Потім вони ще раз зустрілися вже увечері, розговорилися, і вона запросила його піти з нею в луг. Хіба ж він мав відмовити? Хіба ж мав злякатися? Що ж би він тоді був за муж? А вже в лузі, під копицею духмяного сіна, вона дала йому те, чого Турик ще не мав ніколи. Вони гралися з нею цілу ніч, і тільки під ранок Малко пішов спати.
На другий день робота, яку йому загадували робити Мечобор і Житник, валилася з рук. Він і до того не дуже до неї рвався: був воєм, з боярського роду, тож йому не личило працювати на рівні з цими смердами. На щастя, мазь, якою Доброгост лікував його рану, помагала й поріз дуже швидко гоївся. Він навіть ходити вже міг, не відчуваючи болю й не шкутильгаючи.
Отож на другий день Турик тільки вдавав, що працює, сам же виглядав Данку. Вона ніби чула це і крутилася біля нього. Шкода, що навколо ходили смерди і він не міг обійняти її і поцілувати просто зараз.
Ночі він все-таки дочекався. Турик уже ждав Данку біля крайньої хижі. Жінка прийшла. Вони взялися за руки і побігли знову у луг.
Турик обіймав її міцно й цілував досхочу. Закохані допомогли один одному зняти одяг, тож тепер лежали голі в сіні й пестили одне одного. Турик цілував її в шию, бавився її пишними грудьми. Згадав мимоволі, як коли торкався грудей Калини, дівчина тут же брикалася й відштовхувала його. Данка ж, навпаки, заохочувала, аби він стискав їх, м’яв, від чого жінка ще більше запалювалася.