- А рубаха?
- Получала эстетическое удовольствие,- скользя ладонями по его бокам, игриво протянула чародейка
- Эстетическое? – улыбнулся он и она согласно кивнула, проводя по его спине и сжимая плечи. – И только?
- Это у тебя метод допроса такой? – недовольно ерзая, спросила Била
- А что, если так?
- А что, если так? – переспросила чародейка, обнимая его ногами
- Ты что-то хочешь у меня узнать? – прошептал Пан у ее губ
- Да… когда мы уже перестанем говорить?!
«Мені сьогодні наснився сон. Я була одна у темряві. Знову. Скільки себе пам’ятаю завжди мені снився цей сон і до усрачки мене лякав, але сьогодні все було інакше. Сьогодні до мене прилетів маленький світлячок і стало світло і зовсім не лячно, а потім я почула його голос і все зрозуміла. Якщо він знову може говорити до мене, то в мені знову є його кров, ти, мій маленькій світлячок. Ти не уявляєш як вчасно з’явилася! Як вчасно я можу знов чути його голос, бо, чесно кажучи, я дуже за ним сумую, за твоїм батьком. До речі, це він просив мене написати тобі лист і як завжди не пояснив навіщо, так що стукни його там за впертість! Твій брат… забула, в тебе ж є старший брат! Звуть його Радник і зараз він не дуже схожий на старшого брата, але сподіваюсь згодом, коли виросте, він буде тобі гідним захисником…
… Привіт, доню, сьогодні твій брат подивився на мене вже надто дорослим поглядом і я дуже сподіваюся, що мені це здалося! Я ще не знайшла як саме мені прив’язати твого батька, а тут ще й твій брат! Як же мені не вистачає моєї бібліотеки! Єдине про що я шкодую, так це про мою бібліотеку, там би я швидко знайшла все, але батько… О, я ж ще не розповіла про свого батька! Він же хотів мене вбити, особливо коли дізнався про те, що я чекаю Радника. В нього були такі плани, а я… зустріла твого батька. Тож, коли ми пройшли під Деревом і отримали це татуювання, йому довелося змиритися, але з дому він мене вигнав. Добре, що хоч в мене не всі родичі такі пришелепкуваті, здебільшого жінки більш розумні…
… Радник також проводник, як і ваш батько. Тепер я в цьому впевнена, на жаль. Твій батько наполягає щоб я тікала з острову, але я здається змогла нарешті впросити тітку Агату надати мені доступ до її бібліотеки, і як я можу поїхати?..
… Вже бісить те, що твій батько завжди прав! Мій, так би мовити, батько дізнався, що Радник проводник і вирішив дозволити повернутися додому, але тільки йому, аби виховати дитину, без мого дурного впливу! Це в мене дурний вплив?! Я його мати! Отже, я їду з острова, вперше в житті…
…Світлячок, доню, я здається знайшла ниточку! Вже скоро я зможу назавжди прив’язати його до тіла і у вас нарешті буде батько, а я, нарешті, зможу його обіймати не тільки уві сні. Знаєш, ми знайомі з ним майже все моє життя. Він рятував мене від темряви, захищав, веселив, я закохалася як тільки його побачила і буду дякувати за це все своє життя. Сподіваюсь ти, коли виростеш, дуже виростеш, також дізнаєшся що це таке, коли тебе кохають. Єдине, що зараз кидає тінь це те, що батько все ніяк не заспокоїться і не позбудиться абсурдної ідеї відібрати в мене сина, аби мати власного провісника! Зараз! Так я йому його і віддала! Твій батько впертий, але повір, я набагато впертіша!..»
- Дед хотел отобрать Радныка
- Что? – переспросил Пан и с радостью отложил очередной талмуд
- Бояра убегала от отца, своего отца. И Радныка зачали вне брака,- добавила Била. – Правда, не совсем понимаю как
- Не понимаешь? – приподнял бровь он
- Они же душами,- пытаясь помочь себе руками, проговорила чародейка
- Значит это возможно,- пожал плечами Пан и хмыкнул,- слушай, а ведь мы с тобой…
- Помню,- хмыкнула в ответ Била. – Судя по письмам, Бояра сама не знала, что может забеременеть. Для них обоих это стало сюрпризом. Бояра вообще думала, что с ума сходит от разлуки, когда голос его услышала
- Да уж, сюрприз,- как-то грустно улыбнулся Пан и чародейка опустила голову. – Я бы много отдал тогда, чтобы услышать твой голос. И я тоже думал, что схожу с ума, когда чувствовал твое присутствие после того видения… то есть встречи,- добавил он. – Что она еще пишет?
- Пишет, что нашла ниточку,- каким-то глухим голосом ответила Била, заставив его насторожиться
- Что за ниточка?
- Не знаю. Письма закончились
- А те, что в шкатулке? – нахмурился Пан и подошел к кровати, в которой и читала чародейка
- В шкатулке? – переспросила она и он приподнял ее голову за подбородок, заглянул в глаза
- Рассказывай
- Что?
- Линка, я же по глазам вижу
Вместо ответа Била за пояс притянула его ближе и прижалась, обвивая тело руками. Выдохнув, Пан обнял ее в ответ и чуть склонившись, поцеловал макушку