Щось навіть у самій страві є таке – чумацьке: риба – Крим – сіль – мандрівник Еней – Чумацький шлях короткого життя…
Гарненько прикриваємо фольгою верх страви. Кладемо в духовку. А потім подаємо на стіл так, як є: у фользі. І зі слинкою в роті.
1 хто скаже, що це – несмачно, той буде битий. Не я вигадала: так кажуть у нашому великому селі. А село направду велике, як на наші – ще більші – гори: майже 2 тисячі люду. З дітьми, пенсіонерами, робітними і безробітними і тією сотнею здорового люду, в основному дітородного віку, що гне свою спину в Европі, як любив казати світлої пам'яті Василь Кожелянко: Еспанії, Італії, Греції, Португалії і навіть Злучених Стейтах Америки.
… Та розумію, що Вашому чоловікові може в цей день не хотітися риби, навіть запеченої, як іноді після напруженого трудового дня Йому не хочеться навіть Вас. Що ж… Буває.
Головне – не журитися. Хай журяться коні, а вороги – рахують собі зуби і ребра, вважають у Розтоках. А Ви тим часом відрахуйте 16 ложок білюсінької муки, змішайте з 1 літром теплого молока, посоліть,
додайте трішечки гашеної соди,
2 яєць,
влийте у тісто олії – і смажте млинці.
Тонкі і прозорі, як Ваші колись дівочі руки. А тоді нафаршируйте їх відвареними і двічі пропущеними через м'ясорубку, заправленими спеціями, потрухами чи печінкою, можна сиром з ізюмом, горохом, тушкованою капустою, квасолею… можна всім, на що багата Ваша фантазія.
Ви помітили, що останнім часом чоловік себе погано почуває? Ну, що ж моя люба… не завжди у середу ПЕтра, кажуть у Розтоках. Чоловіча спромога також не безконечна. А Ви, яко великий український дипломат (хоч Ви й не головували на Асамблеї ООН, і взагалі ніде не головували, окрім кухні) натякніть кулінарно-дипломатично, що все, мовляв, розумієте, чоловіка жалієте, дбаєте, любите і т. ін.
Як це зробити? Простіше простого: покласти перед ним страву під назвою ахілесова п'ята чоловіка, або, іншими словами кажучи, горішки з долини чорних троянд.
Ви нічого не розумієте? А що ж тут розуміти? Зараз докладно розкажу рецепт – і все стане на своє місце. Берете пачку сиру (бажано, не мокрого), яєчний жовток, 2-3 ложки манки, цукру до смаку. Добре перемішуєте.
І закидаєте в окріп, надавши форми ахілесової п'яти чоловіка.
Як? Ви прожили з ним – надцять і трохи більше років і не знаєте найвразливішого його місця?! Ага! Здогадалися – бо усміхнулися.
Але все ж рекомендую не називати вголос назви, якщо він і справді має проблеми із п'ятою, умовно кажучи. Образиться. Краще поруч із цими сирними кульками нібито ненавмисно відкрийте сторінку з роману «Учора нема ніде» і підкресліть те місце, де сказано про два соромливі горішки із долини чорних троянд.
Розумієте, як це романтично?
Є надія, що не образиться, а втішиться за натяк, ще, чого доброго, почне думати про ту Вашу долину, в якій не блудив уже бозна-скільки…
Ви й далі не розумієте, чому так названа ця проста страва? А тому, що увесь цимус, тобто весь смак і неповторність – у підливі, про яку я Вам зараз розкажу.
На сковороді треба підсмажити мелені сухарі, додавши трошки масла, а потім влити туди меду. І ось оцю потемнілу чи поруділу медову помадку вилийте на сирні кульки-горішки.
А решту – дофантазуйте…
Що це Ви, моя золота, насупилися, як індичка без індика чи теличка без бичка, і готові мене пошматувати?
А-а-а… То так і скажіть, що Ви сердиті на нього звечора!
Ну і нехай собі.
Хіба Ви ще не зрозуміли, що кухня – це дуже точний інструмент для помсти чи покарання?
Це Ваша ексклюзивна пенітенціарна система.
А-а-х… Ізвечора Він сказав чортзна-що у Ваше чутливе вушко, яке не пропускає не тільки жодного звуку, а навіть інтонації, з якою той звук вилітає з його твердого горла?!
Ми йому зараз влаштуємо!!!
Я пропоную не чорт знає що, а тільки хтозна-що для чоловіка. Він же вчора сказав хтозна-що, а Ви цим бумерангом сьогодні бац – і припечатайте песиголовця. Побачите, як увечері повзатиме аеродромом Вашого ліжка, вимолюючи хтозна-що для свого невтоленного хтозна-чого.
А Ви йому – дірку од бубличка!
Ви думаєте, це я отак собі заговорила про казна-що!
Нібито робити мені нічого!
Я, як хочете знати, також буваю люта на свого. Отоді я отак – щоб не видно злості – гострозубою гадючкою викладаю перед ним хтозна-що: фаршировані бублики.