робимо розсіл, чи пак, маринад: 1 л води, 1 склянка оцту, 1 склянка олії, 0,5 склянки цукру, З столові ложки солі, лавровий лист, перець.
Бланшуємо дольки ротунди 10-15 хвилин. І без стерилізації закручуємо металевими кришками, заливши залишками маринаду. Якщо ж Ви маєте бажання спробувати пікантних дольок ротунди, то бланшуйте ротунду в томатному сокові.
Що? Ви не вмієте такої дрібнички, як приготувати томатний сік? Не повірю, бо його вміє робити навіть мій син. Тут розуму багато не треба.
Зриваєте собі помідори (найбільше підходить сорт волове серце,чи, як їх називають, японські),обдаєте окропом, знімаєте шкірку, тоді пропускаєте через м'ясорубку, до смаку солите, додаєте цукру, кип'ятите 5 хв.
Оце і вся робота – маєте томатний сік.
Тоді додаєте у сік дольки ротунди,
додаєте (на 2,5 л томатного соку)
1 склянку цукру,
1 склянку олії,
1,5 столової ложки солі,
100 г оцту,
бланшуєте 7 хв.
Тоді заливаєте в банки… А далі Ви знаєте без мене: без стерилізації – металевими кришками – і гайда!
Кажете, що дехто із Ваших непрошених гостей просив якоїсь незвичної маритури? А хто не давав?
Ви ж не могли відкрити одночасно всі види своїх стратегічних запасів. Ви також довго, як наша квітуча незасватанка діва – Україна, визначалися:
робити свою кулінарну політику одновекторною, чи робити її схожою на верблюда – двогорбою, мало не розкаряченою.
Аж тут «дан приказ єму на Запад» – Україні в ЄС, НАТО і Світову Організацію Торгівлі! А Ви, що?
Від моди відставати не годиться. У Вас усе-таки проблем менше, ніж у оповитої корупцією, як туманом, неньки – України.
І хоч Ви не такі винахідливі і безстрашні, як знамениті на всю планету львівські «засівальники» у мантіях Феміди, але навіть ви, довго не аналізуючи і не слухаючи всякі ворожі голоси, також розвернули свої голоблі до тієї цивілізованої Европи і одурілої від тотальних підозр і страху перед тероризмом Гамерики.
Не заокруглюйте очей, моя пташко! Ви, як справжня жінка біля справжнього чоловіка (а справжній чоловік – це той, що не може обходитися без авантюри, жінки, політики і футболу),повинні легко оперувати поняттями, які цікавлять чоловіка. Вашого.
Отож, згадка отут і вжепро Гамерику і цивілізовану начебто Европу – недаремна. Бо вони, такі просунуті і продвинуті, гамбургено- і чісбургеноподібні – ближчим часом перейдуть на харчування тільки напівфабрикатами.
А Ви – хопс! – і вже тут зі своїм «самоваром»: якщо деякі держави й українські політики ще роздумують, з чим їм іти в Европу, у СОТ і в НАТО, Вам нічого боятися, бо Ви туди прийдете не у бордель і не з порожніми руками. У Вас ціла колекція смачної рецептури і батальйон консервованої всякої всячини.
Це Ваш сімейний антикваріат.
Ексклюзив.
Колекція «от кутюр».
Та з таким готовим добром на Марс приймуть – не те що в Евросоюз.
Судіть самі.
Для перченого рису спочатку треба замочити на 2-3 години
2 склянки рису (крупного).
Порізати соломкою 2 кг болгарського перцю,
2 кг цибулі,
через тертку пропустити 2 кг моркви.
У казан налити 1 л олії, вкинути туди овочі, сіль до смаку.
Коли все це забулькає – висипати зверху рис.
Без помішування тушкувати 30 хв.
Потім ретельно перемішати все і ще 20 хвилин тушкувати.
Перекласти в банки. Закрити.
А коли захочеться – з'їсти.
І не дивіться на назву: цей салат швидше солодкуватий, аніж перчений. А смак має такий, що можна взяти скибку хліба… І з'їсти півлітрову банку салату, не зогледівшись, коли це трапилося, і не дочекавшись, поки довариться картопля на гарнір.
У мене є кілька таких улюблених салатів, які можна їсти просто так, з хлібом, тоді, коли всесвітня апатія відкидає не те що від кухні, а навіть від мрій про пестощі, любощі. Буває…
Але ж знаєте: любов приходить і відходить, а їсти хочеться завжди. Ось тоді я, як безстрашна розвідниця Кет до рації, проникаю в свою комору – і перебираю, перебираю.
Ага! Є!
Ось він, голубчик, – паштет Катерини.
Мої любі, це саме той випадок, коли для приготування такого салату не треба ані вагИ, ані відвАги – все на око і якнайбільше компонентів.
Дуже добре, якщо є відварені і пропущені через м'ясорубку гриби чи опеньки.
Але якщо навіть і нема, то що ж… замініть гриби дрібно посіченою капустою.
Далі.
Підсмажте багато цибулі.
Беріть солодкий (болгарський) перець, ротунду, моркву, пропускайте через м'ясорубку.
Додайте солі, чорного меленого перцю, олії, цукру, зовсім трішки оцту – і кладіть усе в казан. Тушіть 1-1,5 год.
Далі розкладіть у півлітрові чи літрові банки і стерилізуйте півтори години.
А коли будете куштувати паштет Катерини чи пригощати ним гостей, скажіть мені подумки «дякую». А я в таких випадках щоразу дякую своїй подрузі – чернівецькій поетесі Катерині Міщенко, яка багато років тому навчила мене робити цю смакоту.
Для наступного салату привіт із Америки також потрібно (обов'язково!) багато відварених і порізаних великими шматками грибів чи знову ж таки опеньків.
Перець болгарський треба порізати квадратними чи трикутними шматками і обсмажити в олії.
Окремо обсмажити цибулю напівкружальцями. Моркву відварити і порізати кружками. Тоді все змішати, додати олії, солі до смаку, меленого чорного перцю, пукру, оцту і півгодини тушити.
Стерилізувати в банках салат привіт із Америки треба 1 годину.
Якщо чесно, то цей салат років з десять у мене побутував під назвою проковтнеш пальці. Але ексклюзивна господиня, яка поділилася зі мною секретом смаку цього салату, – моя подруга Оля Гаджева – вже років дванадцять живе в Лос-Анджелесі. Ото я й увіковічила свою тугу за нею назвою страви.
Це краще, ніж спочатку пам'ять про людину увічнюють пам'ятником, а згодом його скидають із п'єдесталу.
Смаковий п'єдестал – він вічний… бо передається… кулінарними книгами.
А як Ви, милі мої посестри, ставитеся до цифр у кулінарії? Я – позитивно.
Навіть маю рецепт цифровий – це ж не цифровий диктофон: ним навіть рідного чоловіка не підслухаєш.
6 на 6 називається.
Скажу Вам, що рецепт такий простий, що навіть з похмілля згадаєш:
6 штук болгарського перцю, 6 баклажанів, б цибулин і 6 помідорів треба почетвертувати і тушити в такому маринаді: 100 г олії, З ложки меду, 1 ложка солі, З ложки оцту.
Опісля скласти в банки, півгодини простерилізувати – і знову ж таки подумки подякувати тому, хто це придумав.
Ну що? Підходить до завершення наша консервативна чи консерваційна епопея.
Яка різниця, як вона називається? Ми ж не напередодні виборів до британського парламенту. Ми на нашій, ще трохи своїй землі українській. А на українській землі суть різних назв (особливо політичних) майже завжди одна. Як у партій з різними назвами.
Проте, stop! Онде ще ходить гарбуз по городу, питається свого роду. І кабачок питається. А ми його в маринад – і хай знає своє місце. Туди йому дорога,кажуть у Розтоках.
Консервація кабачкова ідилія тихо і невідворотно Вам скаже, що надходить осінь. І хмариться над нами просинь. І чоловік їсти просить.
Між іншим, кабачкова ідилія – страва з дещо підступним підтекстом. Пригадуєте страву половина шостої? І демонстраційний банан для контрасту?
Але ж не завжди під руками в час жіночої лютості буває банан. А ось кабачок з кабачкової ідиліїякнайкраще замінить у разі потреби отой ненависний банан, який у Африці куштують хіба що жирафи, а не туземці.
Отже, уздовж четвертуйте жовті кабачки і зелені цукіні (для кольорового контрасту), стоячивикладайте в літрові банки, двічі пропарюйте окропом, а тоді заливайте окропом-маринадом: