Джеймс, розсміявшись, пообіцяв, що так і зробить. А її він упізнає по чудових блакитних очах, бо забути їх неможливо. До них ідеально підійде блакитна фарба для волосся. І поклав слухавку, почувши стримане, дуже збуджувальне хихикання. Джеймс подумав, що йому захотілося конче побачити дівчину.
Переміщення судна внесло корективи у первісний план — тепер набагато простіше його оглянути: і пливти менше, і пірнати доведеться під прикриттям поліцейського причалу. А ще — без проблем обстежити місце попередньої стоянки. Але, якщо Ларго так запросто пересуває яхту, хіба може він залишити там бомби? Якщо вони на дні, то «Диско» має їх охороняти. Бонд залишив ці запитання без відповідей, принаймні до моменту огляду корпусу корабля.
Він замкнувся у номері й написав рапорт. Потім перечитав. Що поробиш — доводиться надсилати песимістичний сигнал шефу. Може, натякнути, яку версію розробляє? Зарано. Поки жодних фактів. Видавати бажане за дійсне тільки щоб догодити начальству — найнебезпечніший вчинок, який може здійснити аґент. Бонд легко міг уявити реакцію в штабі операції «Кульова блискавка» у Вайтхолі, де готові будуть вхопитися за соломинку, обережні слова М. «у нас є припущення, що ми натрапили на слід на Багамах. Поки що нічого конкретного, але цей аґент рідко помиляється. Звісно, ми все ретельно перевіримо і чекатимемо на додаткову інформацію». Далі підніметься хвиля: «М. на щось натрапив. Його аґент вважає, що вийшов на слід. Так, на Багамах. Треба повідомити прем’єр-міністра».
Бонд знизав плечима. А потім посипляться «нагальні» накази: «Проясніть ваш рапорт 1806», «Негайно надайте деталі», «Прем’єр вимагає повної інформації по рапорту 1806». І кінця-краю цьому потоку не буде. А Лейтер почне отримувати аналогічні накази з ЦРУ, і це місце перетвориться на дурдом. А потім у відповідь на свої жалюгідні потуги систематизувати плітки та домисли прийде якесь розлючене «Здивовані вашими безпідставними висновками», «Надалі обґрунтовуйте рапорти фактами» і, нарешті, завершальне ганебне: «Зважаючи на умоглядну природу вашого рапорту 1806 і наступних, усі — наголошую — подальші донесення мають бути спільними й за підписом представника ЦРУ».
Бонд витер спітніле чоло, відкрив валізу зі шифрувальним апаратом, зашифрував текст, перевірив ще раз і вирушив до поліцейського управління, де Лейтер сидів за клавіатурою, а піт струменів за комірець. Через десять хвилин він не витримав, зірвав навушники і простягнув їх Джеймсу. Витерши обличчя вже мокрою від поту хустиною, Лейтер проричав:
— Спочатку кляті плями на сонці, довелося перемкнутися на запасну частоту, — а там посадили якогось козла, — тож він мені на цілий роман надиктував, — сердито помахав аркушами, списаними шифрувальними групами. — Тепер мені цю байду тлумачити. Напевне, розрахунки з бухгалтерії, як дорого платникам податків обійдеться моя подорож на цей курорт... — Він сів за стіл і почав нашкварювати на машинці.
Бонд швидко відправив своє послання. Він так і бачив, як в одній із шумних кімнат на дев’ятому поверсі телетайп видруковує стрічку, її відносять до начальника зміни, а той з поміткою «особисто М. копії — у відділ «00 і Архів», передає його дівчині, яка з жовтими аркушами в папці поспішає коридором. Наприкінці донесення Джеймс запитав, чи є для нього нова інформація, і закінчив передачу. Залишивши Лейтера самого, пішов побалакати з комісаром.
Харлінг сидів за столом, знявши піджак, і щось диктував сержанту. Відпустивши підлеглого, посунув пачку сигарет до Бонда і сам запалив.
— Прогрес є? — насмішкувато поцікавився Харлінг.
Джеймс розповів про те, що звернення до архіву щодо Ларго та його пайщиків не дало жодних результатів, а також, як вони завітали з лічильником Гейгера до нього на корабель. Незважаючи на негативний результат, підозри залишаються — треба з’ясувати, скільки яхта бере пального, а також точне розміщення паливних баків. Комісар доброзичливо кивнув і, піднявши слухавку, попросив з’єднати із сержантом Молоні з берегової поліції. Потім прикрив слухавку долонею і пояснив: — Ми контролюємо усі заправлення. У бухті багато малих суден, човнів для глибоководної рибалки та інших. Є ймовірність пожежі, не дай боже. Нам треба знати, скільки у них на борту пального, а також місця стоянки, щоб у разі чого швидко розвести човни. — Комісар повернувся обличчям до телефона: — Сержант Молоні? — повторив запитання Бонда, вислухав відповідь, подякував і повісив слухавку. — Максимальне завантаження — п’ятсот галонів дизпалива. Саме стільки вони залили увечері другого червня. Ще на борту приблизно сорок галонів мастила та сто галонів питної води — усе в місткостях попереду моторного відділення. Це те, що ви бажали знати?