Надчутлива антена, якою служить наше тіло, з інстинктами, розвинутими за мільйони років еволюції, раптово прокидається, тільки-но виникає загроза життю. Хоча подумки Бонд зосередився на матеріях, далеких від безпосереднього завдання, його органи почуттів підсвідомо сканували середовище, й одного моменту просигналили: «Увага, небезпека!»
Джеймс напружився, рука рефлекторно потягнулася до ножа, а голова повернулася направо — саме туди, куди підказувало чуття.
Величезна баракуда — від двадцяти фунтів і більше — найнебезпечніший морський хижак. Її струнке стрілоподібне тіло є смертоносною зброєю: жахливі щелепи розтуляються, мов у гримучої змії, на неймовірні дев’яносто градусів, а блакитно-сталевий корпус за допомогою хвостових пливців дає їй змогу зайняти п’яте місце серед найшвидших морських тварин. Саме така рибина зараз рухалася паралельно Бонду, ярдів за десять від нього, якраз на межі видимості, на тлі сірого туману, і виказувала усі прикмети небезпеки. Вона випливла на полювання — золоте з чорним тигрове око пильно та холодно спостерігало за просуванням Джеймса, витягнуте рило на дюйм привідкрилося, показуючи у місячному світлі низку найгостріших в океані іклів, тих іклів, якими баракуда не кусає жертву, а видирає з неї плоть шматками, глитає і хапає наступний шматок...
У Бонда занудило всередині від страху, а все тіло вкрилося мурашками. Він скосив око на годинник — до яхти ще хвилини три.
Зробивши різкий поворот, з ножем у витягнутій руці, він пішов на рибину. Баракуда ліниво махнула хвостом і відпливла убік, а коли Бонд поновив свій курс, глузливо рушила слідом, на ходу оцінюючи жертву та приміряючись, куди вчепитись — у плече, сідницю чи ногу.
Бонд напружив пам’ять, пригадуючи, що знає про цю хижу рибу. По-перше, йому в жодному разі не можна панікувати, треба залишатися спокійним. Риби відчувають страх не гірше за собак чи коней. Треба вибрати стриману модель поведінки і діяти згідно з нею. Не можна видавати сум’яття або робити щось непослідовно. Безглузда та метушлива поведінка у морі може означати, що ймовірна жертва запанікувала, а значить, є вразливою. Отже, необхідно тримати ритм. Риба, що тріпоче, є здобиччю. На краба чи мушлю, перекинутих хвилею, відразу знайдеться сотня охочих. Риба, яка пливе боком, — мертва риба. Бонд розмірено працював ластами — пливти, не зупиняючись, — запорука невразливості.
Місячний ландшафт змінився, попереду розстелялися луки морської трави. У підводних повільних течіях трава колихалася, немов хутро величезного монстра. Від гіпнотичного погойдування Джеймса трохи занудило. Розкидані то тут, то там чорні футбольні м’ячі мертвих губок росли на піску, як гігантські гриби-дощовики — вони становили єдину статтю експорту Багамів, допоки їх не знешкодив грибок — цілковито і фатально, як міксоматоз косить кроликів. Чорна тінь від Бонда незграбним кажаном летіла над хистким лужком: праворуч — пряма, наче стріла, тінь од баракуди.
Попереду замаячів щільний табунець мальків, які зависли в течії, немов шматочки м’яса у заливному. Коли два тіла наблизилися, табунець різко поділився, відкриваючи прохід, й одразу зімкнув фалангу, відновлюючи ілюзорну єдність. Пропливаючи крізь хмарину мальків, Джеймс поглянув на баракуду. Вона рухалася величаво, не відволікаючись на їжу — так лисиця підкрадається до курчати, іґноруючи кроликів у загоні. Бонд повністю зосередився на ритмі, подумки передаючи баракуді твердження про те, що він — велика і небезпечна риба, й хай білизна його тіла не вводить її в оману.
Посеред гойдливої трави чорний зубець якоря виглядав дивовижним монстром, а корабельний ланцюг піднімався з дна і губився в шарах туману. Бонд забув про баракуду і поплив нагору, радіючи, що нарешті дістався мети.
Він піднімався дуже повільно, придивляючись до білого відблиску Місяця на поверхні води. Обдивився навкруги — баракуди ніде не видно. Може, якір та ланцюг здалися їй ворожими. Продовгуватий корпус корабля проявився в тумані, як гігантський дирижабль, і набув обрисів. Підводні крила — тепер складені — виглядали незграбно, немов чужорідний предмет. Бонд ухопився за фланець на правому борті, щоб зорієнтуватися. Внизу ліворуч виднілися спарені гребні гвинти; блискучі та непорушні, вони дихали прихованою міццю. Бонд повільно рушив до них уздовж корпусу, ретельно роздивляючись борт яхти. І раптом затамував подих — нижче ватерлінії був край широкого люка. Бонд обмацав його — футів дванадцяти в поперечнику, розділений на дві секції. Цікаво, що всередині судна. Він увімкнув лічильник Гейгера і підніс апарат до сталевих пластин обшивки. Стрілка пристрою на його лівому зап’ясті здригнулася й відхилилась зовсім трохи. Лейтер попереджав: це нормальна поведінка приладу, що реагує на металевий корпус. Бонд вимкнув лічильник. Ось і все. Тепер — у зворотний бік.