Дві події — глухий металевий удар та різкий рух біля лівого плеча — відбулись одночасно. Бонд машинально відсахнувся від корпусу яхти і побачив металевий гарпун, що повільно опускався на глибину. Джеймс озирнувся — чоловік у чорному ґумовому костюмі, що у світлі місяця скидався на обладунки, шалено сукав ластами, засовуючи наступний гарпун у дуло пневматичної рушниці. Бонд кинувся до нього, збиваючи піну ластами. Чоловік відтягнув спускову скобу і навів рушницю. Не встигнути — Джеймс перебував за шість гребків від цілі. Він різко зупинився, згрупувавсь і пірнув донизу. Ударна хвиля безшумного вибуху трохи змінила напрямок руху, щось черкнуло по його нозі. Вперед! Джеймс шугнув угору, піднявши руку з ножем. Лезо увійшло в плоть. Кісточки пальців торкнулися чорної ґуми — і раптом приклад рушниці вдарив його позаду вуха, а рука нападника вчепилася в трубку подачі кисню. Бонд відчайдушно розмахував ножем, але його рука під водою рухалася нестерпно повільно. Лезо щось розпороло. Від боротьби маску перекосило, Джеймс осліп. Приклад рушниці вдруге опустився на голову. Воду навкруги заволокло чимось чорним — важка липка маса заліпила скло маски. Бонд, морщачись від болю, позадкував, спробував витерти скло. Нарешті вдалося. Чорна рідота йшла від нападника, витікаючи з його живота. Але той наводив рушницю — страшенно повільно, наче вона важила тонну, металевий наконечник гарпуна виблискував у дулі. Чоловік ледь перебирав ластами, і вони удвох повільно опускались, як бульбочки у в’язкій рідині. Бонд не мав сили ворушитися, руки налилися свинцем. Він труснув головою, відганяючи слабкість, але ноги та руки рухалися радше машинально, ніж свідомо. Він розгледів білі зуби нападника, що вчепилися в ґумовий мундштук, той підняв рушницю і зараз цілився Бонду в голову, горло, серце... Джеймс прикрив груди руками, повільно, немов перебитими крилами, перебираючи ластами.
Аж раптом чоловіка кинуло в бік Джеймса: щось ударило того у спину. Він розкинув руки, немов хотів обійняти Бонда, рушниця випала з рук і каменем пішла на дно, хмара чорної крові розповзлася з-за спини, руки здійнялись у жесті капітуляції, а голова розвернулася подивитися, хто його атакував.
За кілька ярдів позаду Бонд побачив баракуду, з її пащі стирчав шматок ґуми. Риба описала коло, блиснула сталево-блакитним торпедним боком семи-восьми футів завдовжки, довкола пащі розпливалася хмаринка крові, смак якої і спричинив її напад.
Баракуда холодно зиркнула на Бонда тигровим оком, перевела погляд на чоловіка, який повільно падав униз, потім широко позіхнула, щоб позбутися шматка ґуми, неспішно розвернулась і, здригнувшись усім тілом, шугнула вниз, як срібляста блискавка. Риба роззявленими щелепами вчепилась у праве плече плавця, люто закрутила головою, мов собака, яка спіймала щура, й відпливла. Нудота піднялася до горла Бонда, наче розтоплена лава. Джеймс угамував цей напад і, ледве перебираючи ластами, поплив геть.
Він устиг відпливти на кілька ярдів, як щось ударилось об воду зліва, і в місячному світлі зблиснуло сталеве яйце, котре, обертаючись, пішло вниз. Бонд не зрозумів, що сталося, проте лише через два гребки отримав у живіт страшенний удар, який відкинув його вбік. Вибух привів до тями, і Джеймс почав інтенсивніше працювати ластами, відходячи на глибину. Один за одним він отримав ще кілька ляпасів, але гранати кидали у криваву пляму під кораблем, тож із кожним ярдом вибухові хвилі слабшали.
Нарешті він дістався дна — знайомого лужка з чорними грибами мертвих губок і табунцями метушливих рибчин, які в паніці кинулись геть од вибухів. Бонд теж плив щосили. Будь-якої миті з яхти могли спустити шлюпку й послати нових дайверів. Була ймовірність, що вони не помітять слідів Бонда і зроблять висновок, що підводного вартового атакувала акула чи баракуда. Цікаво, які пояснення Ларго дасть поліції порту? Важкувато буде пояснити, навіщо прогулянковому судну в мирній гавані знадобився під водою озброєний вартовий.