Але пика його спокою не дає — я впевнений, що бачив її раніше. Сам знаєш, як буває. Поламав я трохи голову, а потім пішов на рецепцію і наплів менеджерові, що, мовляв, зустрів давнього знайомця, котрий подався до Європи, але, щоб я здох, — не можу пригадати його ім’я. Дуже незручна ситуація, тим паче, що він, здається, мене впізнав. Чи може менеджер допомогти мені? Спустилися ми з тим хлопцем у залу, я йому показав того кренделя, менеджер повернувся до стійки, продивився членські картки і виніс ту, що треба. Наче того йолопа кличуть Траут — Еміль Траут. Паспорт швейцарський. Так, він один з гостей містера Ларго, — Лейтер зробив паузу. — Думаю, саме цей швейцарський паспорт і змусив мене пригадати. — Він повернувся до Бонда. — Пам’ятаєш такого собі Котце, фізика зі Східної Німеччини? Той, який утік на Захід років п’ять тому і розказав усі секрети нашій об’єднаній розвідці? Потім він зник і, завдяки щедрій винагороді, осів десь у Швейцарії... Клянуся, Джеймсе, це той самий хлопець. Я читав його досьє ще в ЦРУ, коли займався паперовою роботою. Свого часу його втеча спричинила багато галасу. Я пригадав пику з досьє — жодних сумнівів. Це точно Котце. Ось тільки, що в біса фізик-ядерник робить на борту «Диско»? Усе сходиться, чи не так?
Вони доїхали до будівлі поліції. Світло горіло лише на першому поверсі. Бонд зачекав, поки черговий сержант, який провів їх до виділеної кімнати, пішов, тоді відповів.
— Отже, маємо переконливі докази, Феліксе. Що робитимемо?
— Із тим, що недавно сталося з тобою, ми можемо арештувати всіх за підозрою. Без питань.
— А які маємо докази? Ларго покличе свого адвоката, усіх їх звільнять за п’ять хвилин. Демократична судова система і все таке інше. Єдиний факт, який Ларго не зможе спростувати, це те, що Траут — насправді Котце. Але ж, джентльмени, ми шукаємо скарби, і нам потрібен досвідчений мінералог, а він запропонував свої послуги і назвався Траутом. Нічого дивного, що ховається під чужим ім’ям, адже росіяни все ще полюють на нього. Є питання? Так, на яхті є підводний відсік — адже ми вирушаємо за підводними скарбами. Бажаєте оглянути? Будь ласка, якщо потрібно. У нас там підводне спорядження, санчата, може, навіть невеличкий батискаф. Підводний вартовий? А що ви хотіли — допитливих інакше не відженеш, пів року рознюхують, отже, довелося. Ми серйозно підійшли до справи, джентльмени, мусимо дотримуватися таємниці. До речі, а що містер Бонд, який приїхав до Нассау купувати нерухомість, посеред ночі робив під моєю яхтою? Петаччі, кажете? Ніколи не чув. Я й гадки не мав, яке справжнє прізвище міс Ві-талі... — Бонд безнадійно махнув рукою. — Бачиш, що виходить? Пошук скарбів — ідеальне прикриття. Ним усе можна пояснити. І з чим ми залишилися? Врешті-решт Ларго підведеться і скаже: «Дякую, джентльмени, я можу йти, чи не так? За годину залишу гавань і пошукаю собі інше місце для бази, а з вами невдовзі зв’яжеться мій адвокат — з питання незаконного затримання і зазіхання на приватну власність. Бажаю успіхів у малолюдний туристичний сезон, джентльмени!» — Бонд похмуро посміхнувся. — Ні, Феліксе, арештовувати їх не можна.
— А що тоді? — нетерпляче запитав Лейтер. — Причепимо магнітну міну і пустимо корито на дно?
— Ні, почекаємо, — побачивши, як зморщилось обличчя Лейтера, Джеймс підняв руку. — Ми відправимо повідомлення, але дуже зважені, нам тут підрозділ десантників ні до чого. Скажемо, що потрібна тільки «Манта». З нею зможемо стежити за яхтою, не викриваючи себе. Ларго нас не підозрює. За його планом, а він упевнений, що прикриття не розкрите, усе триває нормально. Дуже скоро йому доведеться забрати бомби і доставити до цілі номер один. До години «Ч» залишилося тридцять годин. Допоки він не підійме на борт одну чи обидві бомби або не спіймаємо їх на місці схову, ми нічого не можемо вдіяти. До речі, це має бути десь неподалік. Як і сам літак. Треба завтра взяти амфібію і прочесати округу в радіусі ста миль. Шукатимемо в морі, а не на землі. «Віндікатор» мали посадити десь на мілководді й добре заховати. За умови тихої погоди, сподіваюся, зможемо його виявити, якщо він, звісно, тут. Давай відправимо повідомлення і трохи поспимо. Скажемо, що наступний сеанс зв’язку за десять годин, і вимкнемо телефони в номерах. Що б ми не написали, в Лондоні й Вашингтоні все одно буча здійметься.