— Ану повернися назад, Феліксе, — стривожено мовив Джеймс. — Назад до мілини. Щось там не так...
Літак зробив крутий поворот і ліг на зворотний курс. Фелікс до мінімуму зменшив швидкість і знизився до п’ятдесяти футів. Бонд відчинив двері й висунувся, вдивляючись у бінокль. Акули все ще були тут — дві плавали на поверхні, навіть спинні плавники стирчали, третя — на глибині, у щось тикаючись рилом. Серед нагромадження темних та сірих плям на дні чітко проглядалася рівна лінія.
— Повертай ще раз! — закричав Бонд.
Літак різко повернув. Боже, чому вони так швидко летять! Цього разу Джеймс угледів на дні ще одну рівну лінію — під прямим кутом до першої. Він усівся в крісло, затріснув дверцята і тихо сказав:
— Феліксе, сідай біля тих акул. Здається, ми його знайшли.
— Боже! — Лейтер окинув Бонда поглядом і додав: — Сподіваюся, мені вдасться. Страшенно важко визначити справжній горизонт. Вода відблискує, наче скло.
Він зробив широке коло, повернув і повільно опустив донизу літак. Його легенько підкинуло, почулося шипіння води під поплавками. Лейтер вирубав двигун, вода погасила швидкість, і літак зупинився, погойдуючись на хвилях за десять ярдів від потрібного місця. Акули, які плавали на поверхні, не звертали на них уваги. Вони завершили чергове коло й пішли на нове, пропливши біля літака настільки близько, що можна було розгледіти байдужі рожеві намистинки очей. Бонд придивився крізь брижі, що їх залишали на воді спинні плавники. Так і є! «Каміння» на дні фальшиве — намальовані плями. Як і «пісок». Тепер було чітко видно прямі краї величезного брезенту. Третя акула підняла носом центральну його частину і рила пісок, намагаючись пласкою мордою підлізти під брезент.
Бонд відкинувся у кріслі й повернувся до Лейтера.
— «Віндікатор» тут. Накритий камуфляжем. Сам дивися.
Поки Лейтер перегнувся через Бонда і вдивлявся, куди він показував, мозок Джеймса гарячково працював, оцінюючи наступні дії. Зв’язатися на поліцейській хвилі з комісаром, і хай вони негайно надішлють рапорт до Лондона? В жодному разі! Радіооператор «Диско», напевне, прослуховує поліцейську хвилю. Доведеться спуститись і перевірити самому, чи на місці бомби, та прихопити зі собою який-небудь доказ. Як бути з акулами? Вбити одну — інші накинуться на труп.
Лейтер відсунувся від вікна — обличчя збуджено сяяло.
— Чорт забирай! Ми його знайшли! — він поплескав Бонда по спині. — Чортів літак! Але як ти здогадався!
Бонд витягнув «вальтер-ППК», смикнув замок, щоб перевірити, чи на місці патрон, поклав пістолет для упору на ліву руку і почекав, коли акули підпливуть ближче. Одна — більша, акула-молот, майже дванадцять футів завдовжки, водила потворною пласкою головою з боку в бік, наче винюхувала, вишукуючи здобич. Бонд прицілився в основу спинного плавника, який виступав з води, мов чорне вітрило. Той стирчав сторчма — ознака найвищого напруження у риб. Під ним був хребет, до якого може дістатися хіба що куля в нікелевій оболонці. Він натиснув на гачок — почувся «чпок», куля пройшла крізь воду і вдарила в основу плавника. Звук пострілу розкотився над водою — акула не звернула жодної уваги. Бонд вистрелив знову. Вода заклекотіла, рибина вискочила з води, незграбно пірнула, засіпалася з боку в бік, як поранена змія, та скоцюрбилася. Ймовірно, куля пошкодила спинний мозок. Акула почала описувати широкі кола, тупа морда висовувалася з води, вищиривши пащу, повну гострих зубів. За мить вона перекинулася на спину, підставивши біле пузо сонцю, потім випрямилася й уже в агонії зробила кілька ударів хвостом.
Акула, що пливла слідом, спостерігала за поведінкою товаришки. Вона обережно наблизилася, ткнулась об неї рилом і швидко відпливла. Переконавшись, що небезпеки нема, кинулася знову, висунула з води ніс та, з усієї сили вдаривши у бік жертви, вчепилася в неї зубами. Зуби увійшли в плоть, але та виявилася надто тугою. Акула замотала головою, немов собака, терзаючи жертву, і видерла шматок м’яса. Вода забарвилася червоною кров’ю. Третя акула піднялася з глибини, й вони удвох взялися шматувати мертву рибу. Моторошний бенкет тривав, а трійцю почало відносити течією, і скоро плескіт на поверхні тихого моря долинав уже звіддалік.
Бонд передав пістолет Лейтеру.
— Я пірну. Це може зайняти деякий час. Акули будуть зайняті принаймні з пів години, а якщо повернуться, підстрель іще одну. Якщо знадобиться, щоб я піднявся на поверхню — стріляй прямо у воду. Я відчую ударну хвилю.