Незважаючи на м’які подушки «ленд-ровера», поточена вибоїнами дорога вздовж узбережжя витрясла з нього всю душу, не кажучи про палюче післяобіднє сонце, що нещадно шкварило. Поки Бонд нарешті віднайшов піщану стежку, що тягнулася під казуарини, і припаркував автівку на краєчку пляжу, він бажав лише одного — кинутись у море і залишитися там навіки. Пляжна роздягальня — бамбукова хатинка у стилі Робінзона Крузо, укрита пальмовим листям, — складалася з двох кімнат із табличками «Її» та «Його». В «Її» відділенні жужмом лежав одяг, стояла пара білих сандалів. Бонд перевдягнувся і вийшов під палюче сонце.
Маленький пляж із сліпучо-білим піском вигинався півмісяцем між скелями, що видавались у море. Дівчини не було видно. Дно різко понижувалось, і зеленуватий колір води змінювався на синій. Зробивши кілька кроків мілиною, Бонд пірнув крізь шар теплої, як кров, води до прохолодної глибини. Він затримався настільки, наскільки вистачило дихання, блаженно відчуваючи, як прохолода остуджує шкіру. Потім виринув і лінивим кролем поплив у море, сподіваючись зустріти дівчину біля скель. Проте Доміно і далі не було видно, й через десять хвилин Джеймс повернувся на берег, вибрав ділянку з твердим піском і ліг на живіт, поклавши голову на руки.
Кілька хвилин по тому якийсь рух змусив розплющити очі. По гладі тихої бухти до нього наближався ланцюжок бульбочок. Коли ті перетнули межу між темними та прозорими водами, зміг розгледіти жовтий циліндр акваланга та блиск від скла маски зі стіжком чорного волосся позаду. Дівчина лягла на мілині, піднялася на лікті й зірвала маску.
— Годі лежати та мріяти! — гукнула вона сердито. — Ходіть уже рятувати мене.
Бонд підвівся і зробив кілька кроків.
— Плавати самій з аквалангом небезпечно. А що сталося? Вами поласувала акула?
— Облиште глузувати. Я наступила на морського їжака, і тепер вам доведеться якось витягувати голки. Спочатку зніміть цей чортів акваланг, я і без нього на ногу ступити не можу, — Доміно розстебнула пряжку на поясі. — Тепер знімайте.
Знявши балон, Джеймс відніс його під тінь дерев. А коли повернувся, Доміно сиділа, роздивляючись підошву правої ноги.
— Дві голки. Буде непросто.
Бонд присів поруч. Дві крапки — одна біля одної — чорніли під подушечкою стопи. Він встав і простягнув руку.
— Нам краще відійти у тінь. Це займе деякий час. Не наступайте на ногу, щоб не загнати їх далі. Я вас понесу.
Доміно розсміялась:
— О, мій герою! Гаразд, тільки не упустіть, — вона простягнула руки. Бонд схилився, одну руку пропустив під її коліна, іншу — під пахви. Дівчина обняла його за шию. Джеймс легко підняв її, трохи постояв у воді по щиколотку, дивлячись на повернуте до нього обличчя. Її сяючі очі казали «так». Бонд схилив голову й міцно поцілував дівчину в розкриті жагучі губи.
Вона відповіла на поцілунок, потім повільно відсторонилась і, переводячи дух, мовила:
— Нечесно отримувати нагороду наперед.
— То був тільки задаток, — Джеймс міцніше обійняв дівчину, пройшов у тінь казуаринів і бережно опустив її на м’який пісок. Вона підклала руки під голову, щоб пісок не потрапив у непокірливе волосся; очі були напівприкриті довгими чорними віями.
Обтягнутий купальником трикутний пагорбок та горді груди, що здіймалися в тугих чашечках, притягували погляд. Джеймс із зусиллям опанував себе і хрипло мовив:
— Поверніться.
Вона повернулася. Ставши на коліна, Бонд узяв її праву ступню. В руці вона виглядала тендітною та ніжною, як спіймане пташеня. Струсивши піщинки, Джеймс розігнув пальці ноги. Рожеві подушечки пальців виглядали як пелюстки невідомої квітки. Міцно тримаючи ступню, він нахилився і, приклавши губи до зламаних чорних остюків, почав смоктати. За мить відчув у роті маленький шматок голки і виплюнув його.
— Так ми весь день уб’ємо лише на одну ногу. Треба натиснути сильніше. Потерпите?
Дівчина напружилася, готуючись до болю.
— Потерплю, — відгукнулася.
Бонд закусив подушечку довкола чорних крапок — ніжно, наскільки можна, й почав смоктати сильніше. Нога здригнулася. Джеймс перевів дух, виплюнувши дрібні уламки. Шкіра, де він впився у стопу зубами, побіліла, а на місці двох чорних крапок проступили крапельки крові. Він злизав їх — під ними майже не залишилося чорних крапок.
— Уперше в житті пробую жінку на смак. Доволі смачно.
Доміно нетерпляче заворушилась, але промовчала.